Я уже декілька років працюю вчителем англійської мови у старших класах. Мені ще зі школи подобався цей предмет, от і я закінчила педагогічний університет й пішли працювати. Тим паче люблю дітей, вони завжди підіймають настрій.
У одному із класів, якщо не помиляюся на той момент у шостому класі навчався хлопчик Данило. Здібний хлопчик, був та є відмінником. Його мати старалася зі всіх сил, щоб її син закінчив школу із золотою медаллю.
Він дуже добре знав математику, а от англійську не завадило б підтягнути.
Так от одного дня прийшла до мене його мати, ми поспілкувалися, вона попитала про успіхи мого сина. Та взяла у мене номер телефону.
Я спочатку не розуміла навіщо номер телефону, якщо син у школі то може подзвонити до класного керівника, який за нього відповідає. Думала, можливо на всяк випадок.
Але потім я зрозуміла…
Кожен раз коли її син Данило не повністю знав, як зробити домашнє завдання, вона постійно до мене дзвонила і розпитувала, як правильно й просила дати відповіді. Я їй кажу, що я пояснювала у школі, якщо Данило добре не зрозумів то нехай підійде до мене на уроці і я знову поясню. Я не хочу вдома, у свій вільний час кожному окремо пояснювати. На це є школа.
Але це її не смутило й вона продовжувала надзвонювати. У мене не було іншого вибору, як заблокувати її номер. Адже, вдома я хочу відпочити, піти кудись, зайнятися цікавими справами, а не працювати додатково.
Після цього, вона усім розказувала, яка я погана вчителька та, як погано пояснюю матеріал. Хоче може найняти репетитора або ж я буду пояснювати в школі.
Я не розуміла наглості жінки. Я розумію подзвонити справді по важливій справі, наприклад: її син у мене на уроці й він не бере трубку, а вона повинна його забрати чи там переживає чи ще щось сталось. Але ж не кожного разу, коли Данилко забув переклад слова.
