Коли я познайомилася із сім’єю теперішнього чоловіка, його батьки тепло прийняли мене й взаємно були раді нашому знайомству. Окрім його сестри, Марії.
Відразу, з першого дня вона мене не полюбила. Хоча, я ще не встигла нічого зробити й після одруження нічого не змінилося.
Марія часто налаштовувала свекруху проти мене, але Ганна Василівна уже не звертала уваги. Тепер ми з Марією майже не спілкуємося, лише коли навідуємо батьків чоловіка.
Незабаром у Марії день народження й вона запросила тільки свого брата, а мене ні. Я не ображаюся, це її свято, кого хоче того й запрошує. Але коханий не знає, що йому робити.
Без мене Сергій йти не хоче, тому що це не красиво щодо мене. Й усі будуть парами, а він що сам? І зі мною він піти не може, тому що для Марії це буде найгірший день у її житті.
Він вирішив взагалі туди не йти, привітати по телефоні, а подарунок надіслати кур’єром.
Але я була проти, адже вона його сестра, усе життя разом провели. Жили душа в душу, ділилися емоціями та переживаннями. Та я не хотіла, щоб Сергій через мене сварився із сім’єю.
Все-таки Сергій пішов на свято своєї сестри, привітав її та незабаром приїхав додому з квітами й запропонував провести з ним хороший вечір. Ми пішли у кафе, насолодилися нічним містом та провели прекрасну ніч. Ось так, ми влаштували власне свято.
