Склалося так, що отримати місце в гуртожитку в моєму університеті досить складно, насправді їх дуже не вистачає, адже студентів навчається в кілька разів більше, ніж кімнат на поселення, але все-таки цього року мені вдалося. Плата за місяць проживання становить п’ятсот п’ятдесят гривень – не мало, не багато – третя частина стипендії. Поселили мене на п’ятому поверсі в п’ятсот п’ятдесятій кімнаті – так, багато п’ятірок, знаю, мені щастить з цим числом, більше того я навчаюсь в п’ятдесятій групі. Такі бувають усмішки долі.
Отож, я заїхала в кімнату, мені пощастило, сусідкою була моя одногрупниця, і жили ми лише вдвох – мрія для багатьох студентів. Ранок першого вересня почався з голосного стуку в двері, він пролунав на кілька хвилин раніше, ніж будильник продзвонив, я спросоння відкрила:
-Доброго ранку! Я прибиральниця вашого поверху, оскільки почався місяць, то ви повинні заплатити по тридцять гривень з людини, за те, що я викидаю сміття, -вже давно відпрацьована фраза пролунала від жіночки років шістдесяти.
Не знала, які порядки працюють в гуртожитку, тому швидко знайшла сто гривень і простягнула їй:
-Це за мене та сусідку.
-Я не маю ще здачі, розплатитесь завтра, але не забудьте!
З одногрупниками обговорили цю ситуацію, виявилося – це звичайна практика і в усіх гуртожитках так відбувається. Ми з Катею розміняли гроші на дрібніші і зранку розрахувалися з жіночкою. Якщо чесно, мене засмутив той момент, що сміття чомусь з нашого поверху не зникало, так час від часу гори недоїдків та відходів зменшувались, але постійно залишалось щось, навіть коли жінка тільки що все «по прибирала».
Прийшов жовтень, ранок знову розпочався як і колись, з голосного стуку. Жінка знову прийшла за грішми. Цього разу я вже не була так позитивно налаштованою до неї:
-У нас на блоці проживає тридцять людей, отже, щомісяця ви отримуєте додатково дев’ятсот гривень, то скажіть будь ласка, чому Ви не прибираєте як слід, постійно залишаєте якісь рештки, якщо Ви не можете виконувати свою роботу, то можливо варто її змінити?
-Ах ти, негіднице невдячна, будеш мені розповідати як я маю прибирати, це ви ведете себе як свині, за вами і трактор всього не забере! – розлютилась жінка.
Насправді, наш блок був відносно чистим, сусідні ж – були на кілька порядків гіршими, але зранку там все блищало.
-Я запам’ятала вашу кімнату, ще нині розповім коменданту, що ви сюди хлопців водите і розпиваєте спиртне, швидко звідси підете, -просичала жінка.
Звісно, це вона вигадала сама. Я зрозуміла, що краще не сперечатись з такою людиною, і вирішила піти до коменданта першою, аби уникнути неприємної ситуації.
