У нас у селі жила одна жінка. За документами її звали Марія, однак всі кликали Мілка. Не розумію чому, можливо тому, що у неї було чимало корів.
Мілка була товстенька і низенька, дуже непоказна, зовсім негарна. Ще з молодості Марія не була особливо привабливою, дуже шумна і голосна, любила сперечатися і кричати.
Звісно у чоловіків Мілка не користувалася особливим успіхом. Тільки всміхнеться до когось, зразу ж відвернуться.
Якось Мілка підійшла до Колі, місцевого фірмана, а він не тільки їй відмовив, а ще й посміявся. Відтоді Марія сказала, що більше їй женихів не потрібно. Місцеві наречені нікуди не годяться.
– Я собі погляну і кращого знайду!
До Марії прибився хлопчина, років 35. Він з сусіднього села – високий, дужий і роботящий. Мілка з ним гуляє по всьому селу під руку.
Сусіди спочатку говорили, що цей хлопець, Максим, довго не затримається в селі, знайде собі кращу дівчину і піде від Мілки. Проте хлопець нікуди не збирався, навпаки, він працював на городі, розводив господарство з жінкою.
Непомітно і у родині Мілки появилося двоє синів. Ось старший вже в перший клас збирається, Максим якимось статечним став, дозрів, як мужчина. Всі жінки на нього заглядались.
Всі вже давно зрозуміли, що Максим любить Мілку, аж раптом новина, що він пішов від Мілки.
– Як пішов, куди?
– А поїхав кудись на схід. Пам’ятаєш, у нашому селі приїжджали жінки з Донеччини, ось у Максима з однією жінкою закрутився роман.
– Але ж він ніби не з таких гультіпак!
– У тихому болоті сама знаєш, хто водиться
Максима не було з тиждень. Він приїхав на Донеччину, у село до жінки, а вона виявилася заміжньою. То чоловік, як дізнався, то дав їй такого прочухана, що мало не було. Навіщо ж вона давала Максиму адресу? Не давала, Максим сам знайшов… Ось і тобі зразковий чоловік у Мілки.
Першої ночі Максим спав на лавці біля дому, діти просили батька заходити. Тоді Мілка невдоволено гримнула:
– У хату йди, не будеш по лавках лежати .
І ось Мілка з Максимом стали жити кожен у своєму куточку, не спілкуючись. Якось одного вечора син прибіг до чоловіка, який був у сусідки :
– Тату, мамі погано!
Максим додому, сусідка за ним.
– Так Марія народжує! Біжи за машиною, – зрозуміла сусідка.
– Як народжує? – розгубився Максим: – Не повинно у нас бути дітей.
– У тебе не повинно, а у неї вагітність, – засміялася сусідка.
Мілка народила дочку. Така гарненька брюнетка із темними зеленими очима. Виявляється Мілка теж мала роман на стороні. Максим пручався, але записав дівча, як своє.
– Максиме, невже чужу дитину годувати будеш? – запитала прибиральниця у сільській раді.
– Вона мені, може, ріднею за всіх буде, хоч і чужа, – огризнувся мужик.
Маленька Галя ходила всюди за батьком, любила його більше за всіх. Максим теж не чаїв у ній почуттів, любив дуже сильно свою донечку. Ніколи не вважав її чужою. Галя вийшла заміж після смерті Максима, та на його честь назвала сина.
