Не буває чужих дітей. Розмова з дівчиною у літаку

Якось раз я летів у літаку. Дочекався відпустки й вирішив змотатися в Англію. Купив квиток, приїхав в потрібний час до аеропорту та ось, сам того не вірячи, вже сиджу в салоні. Поруч зі мною сиділа молода дівчина, по всій видимості, англійка, вона дуже зацікавлено мене розглядала і я зважився заговорити першим:
– Летите додому?
– Так, до батьків, — вона дуже добре знала українську.
– Де ви вивчили мову?
– О, це моя рідна мова. Я народилася в Україні, мій тато американець, а мама українка.

Летіти треба було три з половиною години, так що нам було про що поговорити. Мирослава багато чого розповіла мені про Лондон, Великобританію та багато інших міст. Вона любить подорожувати, тому вже майже всю Америку об’їхала. Мені було цікаво слухати її розповіді про її різні пригоди, навіть трішки розповіла про своє веселе дитинство.

У якийсь момент вона замовкла та задумалася, у неї пропала посмішка. Я трохи занепокоївся та запитав:
– Вибачте, можливо це не моя справа, але у вас зараз якісь проблеми?
– Та так, дрібниця. Не звертайте уваги.
– Якщо хочете, можете висловитися, я вас уважно вислухаю, можливо у мене вийде вам допомогти.
– Справа в моєму чоловікові. У нього є дитина.
– У вас, ви хотіли сказати?

– Ні, тут я не помилилася. Я приблизно пів року не знала про існування цієї дівчинки, — Мира почала трохи злитися.
– Вас не влаштовує те, що у вашого чоловіка є дочка від колишньої дружини?
– Саме так! Я сяк-так з нею зживаюся в одному будинку.
– Але чому ж вас це так засмучує? Я вважаю, в цьому немає нічого поганого.
– Але ж це чужа дитина. Чому я повинна виховувати її, а не рідна мати?
– Раз ваш чоловік залишив її собі, значить рідна мати була, м’яко кажучи, не готова до такої відповідальності й він вирішив знайти дівчинці нову маму, тобто, вас.

– Я не хочу її виховувати. Це не моя рідна дитина.
– А ви про це розмовляли з чоловіком?
– Звичайно ні. Його це дуже сильно образить.
– І ви продовжуєте мовчки терпіти це все?
– Так, доводиться.

Після цього мені не було чого сказати Мирославі. Я бачив, що її буде складно переконати в тому, що в цій ситуації немає нічого поганого, адже думав по-іншому. Але замість цього я розповів їй одну історію:

– Знаєте, у мене був хороший знайомий, який одружився з дівчиною мрії. У них було все чудово, він був не ледачою людиною, працював в хорошій компанії, міг забезпечити їх майбутню сім’ю. І в якийсь момент він дізнався, що у його дружини вже був син. Вона боялася розповісти про це, тому що думала, що він піде від неї, не прийме дитину. Але їх знайомство пройшло відмінно, він був навіть радий цьому хлопчику й тепер виховує його як рідного сина.
– Що ви хочете цим сказати?
– Ну не буває чужих дітей. Зрозумійте, вашому чоловікові було дуже нелегко відшукати таку хорошу маму для своєї дочки, як ви. Я впевнений, він не дарма вибрав саме вас. Подумайте над цим.
– Що ж, можливо ви маєте рацію. Я, напевно, сильно різко сприйняла все це. Треба буде поговорити з Павлом.

Оцініть статтю
Не буває чужих дітей. Розмова з дівчиною у літаку