Не будьте байдужими до чужих проблем! Одне твоє добре діло може бути для когось останнім шансом.

Минулої осені, теплого вересневого дня я гуляла зі своєю собачкою та побачила жінку яка просила милостині. Дуже багато людей просто проходили повз та не старалися ніяк допомогти.

Спочатку, я подумала що це може бути шахрайка або жінка яка любить випити. Адже, часто так буває що люди обманюють таким чином заробляючи або купують алкогольні напої та розпивають їх.

Але не всі такі. Є люди, яким насправді потрібна допомога. Я думаю, що потрібно бути добрішими до оточення. Адже, у кожного є свої проблеми й до цього потрібно ставитися з повагою та старатися допомогти. Якщо, ви не вірите людині можете просто купити їй продукти та все необхідне, а не давати гроші на руки.

Мені стало шкода цю жінку та я вирішила їй допомогти. Зайшла у найближчий супермаркет, купила деякі продукти: хліб, молоко, картоплю та муку. Та вирішила віднести цій жінці, також ще дала трішки грошей, щоб вона змогла купити ще щось, що їй потрібно.

Лариса Вікторівна мені дуже дякувала, аж почала плакати та сильно дякувати. Я зрозуміла, що вона точно не шахрайка. Ми сіли та почали говорити. Та вона мені розказала свою історію, що її батьків уже давно не має на цьому світі. А чоловік з дочкою загинули в автокатастрофі.

Жінка залишилася одна, сама у цілому світі. Перед тим, як чоловік загинув вони узяли кредит, щоб оплатити дочці навчання, а квартиру поставили під заставу. Якби чоловік не загинув, вони б змогли виплатити кредит, але на жаль сталася така ситуація. Лариса Вікторівна не змогла сама виплатити кредит, зарплата була не великою, а ще за щось потрібно було жити. У жінки забрали квартиру та залишилася вона на вулиці. Вона не знала, що їй далі робити, як бути.

У мого чоловіка, батьки поїхали закордон, а їхня квартира пустувала. Ми вирішили, що жінка зможе деякий час пожити у цій квартирі, ми допомагали їй, навідували її.

Потім, Лариса Вікторівна знайшла роботу, знайшла квартиру в оренду та зараз її життя трішки налагодилося. Інколи ми її провідуємо, а інколи вона нас. Живе вона від нас недуже далеко, на сусідній вулиці. А ще виявилося, що Лариса Вікторівна є знайома з моїм батьком, раніше вони були однокласниками, але на жаль потім їхні шляхи розминулися та багато років вони не бачилися. Я була дуже рада, що не пройшла повз того дня. Адже, жінка виявилася дуже хорошою та порядною людиною. Завжди могла прийти на поміч, скільки сама знала, як вона інколи потрібна. Коли Лариса Вікторівна повністю “встала на ноги”, то допомагала нужденним усім чим могла. Також, жінка познайомилася з чоловіком з яким їй дуже комфортно. Я сподіваюся, що у них все получиться і вік цьому не перешкода. Лариса Вікторівна по справжньому заслоговує щастя, любові та підтримки.

Не будьте байдужими до оточення!
Чим ми будемо добрішими одне до одного, тим краще нам усім буде жити. Тим яскравіше буде наше життя та цінуйте кожну мить, адже ми не знаємо що буде завтра та що на нас чекає.

 

Оцініть статтю
Не будьте байдужими до чужих проблем! Одне твоє добре діло може бути для когось останнім шансом.