На першому курсі, я познайомилася з одною веселою дівчиною. Спілкування відразу же було відкритим та цікавим. Ми з нею подружилися та стали подругами.
Наталя дуже цікава особистість. Вона обожнює подорожувати та у неї дуже багато різних хобі. Вона займається гімнастикою й малюванням, а також любить експериментувати із макіяжем.
Одного дня, Наталя попросила, щоб я взяла для неї кредит на своє ім’я. Я все розумію, але чому не візьме на своє ім’я. У нас одинакові умови, якщо їй відмовлять, то мені теж.
Вона часто позичала гроші на вічне відання. Це напевно є її найбільшим мінусом. Їй завжди не хватало коштів. Батьки їй дають гроші, наприклад: на тиждень, а вона витрачає їх за два дні. І потім знову просить у них. А якщо, вони уже не мають коштів, вона позичає у нас з подругами.
Все нормально, адже на то є друзі, щоб допомагати одне одному та підтримувати. Але інколи її наглість переходила усі межі, особливо з цим кредитом.
От ми посварилися…
Й Наталя образилася на нас та тепер ми не спілкуємося. Вона знайшла собі нових подруг, тепер напевно їх використовує.
От справді, така хороша дівчина. Мила, добра, весела. Але один мінус настільки змінює про неї думку, що більше не виникає бажання з нею дружити.
