Чоловік Марії працював за кордоном. В рідному місті йому не вдалось знайти роботи, а сім’ю потрібно утримувати, тим більше, нещодавно вона поповнилась синочком. На щастя, квартиру не потрібно орендувати, адже вона дісталась їм у спадок від бабусі Олексія – чоловіка Марії.
Дві сусідні квартири мали спільну прихожу. Це не сподобалось жінці з першого дня переїзду. Надокучлива сусідка – баба Катя, чомусь мала силу силенну претензій до нових сусідів. То їй не подобалось, як сім’я взувається, то освіжувач запаху вона забракувала, то ще щось її не влаштовувало.
Нещодавно витівки сусідки перейшли всі межі. Вона зателефонувала в соціальну службу й поскаржилась, ніби я не прибираю вдома і у нас в квартирі повна антисанітарія. Взагалі я дуже прискіплива й педантична, в тому числі до порядку в домі. Ненавиджу безлад, більше того всі речі в мене розкладені по кольорах та сезону, баночки з засобами гігієни чи продукти я розкладаю лише етикетками вперед. Не знаю як це терпить мій чоловік, але, мабуть звик вже.
Отож, уявіть моє здивування, коли в двері постукала представник соціальної служби. Жінка почала оглядати абсолютно все і гігієнічний стан квартири в тому числі. Мене дуже потішило те, що вона зауважила: «Такої чистої квартири я ще не бачила, в мене навіть є підозра, що Вас хтось попередив про мій прихід.»
То чому ж були прийняті такі міри, розберімось. Коли Марія вийшла проводжати інспектора, в коридорі насправді тхнуло так, наче за дверима відкрита каналізація. От добродушна сусідка подумала, що то мамочка не встигає справитись з домашніми клопотами. Хоча насправді, проблема була в квартирі сусідки, її кіт – Рижик витяг рибку з акваріума та закинув за шафу, що стояла біля дверей. От вона й там зіпсувалася.
На щастя, претензій в служби до Марії не було, а баба Катя перестала докучати сусідам, вона в загалі перестала з ними говорити. Може то й на краще.
