Я з дружиною цьогоріч відзначили золоте весілля. 50 років з нагоди нашого подружнього життя ми вирішили провести на морі, квитки на відпочинок нам придбали наші внуки. За ці всі роки у нас траплялося різне, я не хочу сказати, що між нами завжди все було нормально, але і сильних чвар у нас не було – ми намагалися постійно шукати компроміс. Багато часу проводили разом, і не могли жити один без одного. На відпочинку я ненароком побачив Миколу, свого хорошого приятеля. Я не очікував його побачити, адже Микола понад 12 місяців був на роботі у Берліні, але ніхто не знав, що він вже приїхав.
Усі родичі чекали його, адже менше ніж через місяць дочка Миколи виходить заміж і він повинен був прилетіти до неї. Він прилетів скоріше, і ніхто про це не знав. Але випадкова зустріч для Миколи не сподобалася. Ввічливо поздоровкався, виправдовувався що приїхав трішки перепочити, сказав що кудись запізнюється, і пішов. Хотілося б виділити, що Микола виглядав дуже хороше. Ми з ним з одного року, але виглядав він набагато молодше. Хіба праця у Німеччині могла його так змінити? А говорять, що робота для чоловіків дуже важка.
Коли Микола летів в Німеччину, він виглядав зовсім не так – зморений і засмучений тим, що потрібно їхати за кордон. Дочка навчалася, і кошти треба були, як ніколи, а дружина завжди сиділа вдома і не працювала. Ось і вирішив полетіти до родичів в Берлін. Гадав, що на пару місяців, а тепер понад рік тут. Практично не прилітає, декілька разів лише був, завжди грошей шкода, хотів лише більше собі забрати. За дочкою дідусь наглядав.
Три роки назад помеr його батько. Дружина досі сумує за ним. Дочка вже доросла, ось заміж виходить. От і прийняв рішення прилетіти й хороше весілля влаштувати, не просто ж так в Німеччині працює. А от через що Микола так швидко приїхав, я здогадався потім. Через 3 дні, я помітив його з красивою німкою, приблизно на 5-10 років молодшою за нього. Обійнявшись вони сиділи на лавці, і про щось дуже мило розмовляли. Нарешті я все зрозумів – в Німеччині у Миколи з’явилася дружина. Ясна річ, що додому разом вони не поїдуть, ось чому поїхали на море.
Музика і метушня стояла у дворі Миколи. У дуже елегантному і дорогому костюмі, Микола вів свою дочку під вінець. Усі пильно дивилися та обговорювали – яким красенем прилетів Микола з роботи. Зміг для дочки весілля влаштувати, машину для неї придбав. Дочка рада як ніколи, зять також щасливий. Тільки Ользі, дружині, було не до радості. На банкеті вона навіть не зробила ковток вина. Тому змогла конструктивно обдумати усі події: дочка скоро переїде від неї у свій новий дім, свекра більше немає, а Микола вже давно не такий як раніше. Полетить знову у Німеччину, і навіть думати не буде про неї. Але можливо я й сама все зруйнувала, адже мало приділяла уваги для того, щоб урятувати сім’ю.
