Ще у шкільні роки я почав зустрічатися із Любою. Вона була моїм першим коханням та завжди була поруч й підтримувала.
Зустрічалися ми уже п’ять років та уже планували одружуватися, але ми розійшлися. Адже, я був молодим, мені хотілося щось нового та я не цінував свою кохану.
Та у фітнес-клубі познайомився з милою дівчиною, Каріною. У неї була красива фігура та чудова манера поведінки. От і у мене виникло бажання продовжити з нею спілкування. Коли Люба дізналася про зраду то розсердилася та пішла від мене.
Спочатку я навіть зрадів, але згодом зрозумів, як сумую за нею та як мені не вистачає її.
З Каріною ми були разом лише місяць та розійшлися. Не були ми близькими, у нас не було взаєморозуміння, любові та підтримки. А лише симпатія.
З Любою ми відчували одне одного та старалися для наших стосунків. Я не помічав, як мені було добре разом з нею, як я відчував себе щасливим. Мені так хотілося повернути усі ці моменти, що я купив квіти та поїхав до неї просити вибачення.
Я знав, що не заслуговую на її почуття, але я дуже хотів її повернути. Люба все-таки змогла мені пробачити та тепер у нас прекрасна та дружня сім’я.
У нас є троє діток: два хлопчика та одна дівчинка. Вони є нашою гордістю та великим щастям. Більше у мене не виникає думки, що мені чогось не вистачає та я навчився цінувати те, що маю.
