Я з родини вчителів, знаю яка це важка і клопітка робота, тому ніколи навіть не задумувалась про те, щоб піти по цій, вже протоптаній дорозі. Не зважаючи на це до моєї думки ніхто не прислухався і я все-таки продовжила цю справу. Закінчивши педагогічну академію, я, молода вчителька, пішла працювати в школу. Тільки тепер, проживши багато років, я вдячна долі, що все склалось саме так.
Ще з першого дня я помітила прекрасного чоловіка: високий, статний, чорноволосий, інтелігентний мужчина – вчитель біології. Він був старший за мене, на років 10. З того часу він заполонив мої думки.
Вже трішки попрацювавши в колективі, я зрозуміла, що не одна з цих чарівних жіночок намагались покорити його серце, та все даремно. Кажуть, що він неприступний.
Сам Максим Іванович, з трагічною і нерозділеною історією кохання в минулому, пообіцяв собі більше ніколи не впустити в своє життя жодну жінку, окрім його собаки, тим більше застерігався одружитись чи обзавестись дітьми.
Взагалі, дітей він любив, був класним керівником, щороку організовував пізнавальні екскурсії, проводив цікаві, інтерактивні уроки, і діти його теж любили, навіть двієчники обожнювали його заняття і не дозволяли собі їх прогулювати.
В супутники життя він вибрав собі італійського мастифа – це була величезна гладкошерста собака по кличці – Герда. Її блискуча чорна шерсть сліпила на сонці. Герда була прекрасним другом та співрозмовником, завжди уважно слухала свого хазяїна. Вони багато часу проводили в місцевому парку.
Саме через той парк, пролягала моя дорога додому. Кажуть на свіжому повітрі і думки свіжіші, тож одного разу коли я знову зустрілася з Максимом мене осяяла прекрасна думка: «Чому б і собі не завести собаку?» Довго не роздумуючи, я реалізувала цю ідею, купила маленьке цуценя тієї ж породи. Тепер парк став не просто дорогою додому, я теж там частенько гуляла з Террі.
Ми часто перетинались з Максимом, і час, і маршрут прогули, як ви зрозуміли і нас був подібний. Пройшло не так багато часу, як ми почали гуляти разом. Через місяць, на поклик моїх бажань, я запросила колегу на чай, як же здивувалась, коли він погодився. Ще через кілька місяців він все частіше почав залишатись в мене, навіть на роботу почали ходити разом. Так тривало більше року.
В один з передноворічних днів я проснулась з жахливим самопочуттям, страшенно нудило і боліла голова. Виявилось, я – вагітна. Це було так радісно і водночас дуже страшно. Я завжди мріяла про доньку чи сина, але насторожувало інше, як до цього поставиться Максим. Ще кілька днів я тримала це все в собі, але вирішила, що в новорічну ніч все скажу.
Прийшов цей день, а точніше ніч, я була спантеличена, Максим все допитувався, що сталось, але я вичікувала момент. Як виявилося, і він його чекав. Під бій курантів він витяг з кишені джинсів обручку і запропонував стати його дружиною. Перш ніж відповісти, розповіла йому свою новину. Такого щастя в його очах я ще ніколи не бачила.
Тепер у нас двоє діток, власний двоповерховий будинок в тому ж районі, і ми як і колись гуляємо тим же парком з Террі та Гердою. Максим інколи запитує:
–Як ти це зі мною зробила?
-Це мої маленькі жіночі хитрощі, – відповідаю я з усмішкою.
