Моя мама хворіла на онкологію та на жаль померла, коли я закінчила школу. Через деякий час тато привів до нас додому свою колегу Олександру Дмитрівну з донькою Наталею. Наталя старша за мене на три роки. Я приклала багато зусиль, щоб ми стали як справжні сестри, але не склалося. Та й Олександра Дмитрівна радше була мені за мачуху, ніж за маму. Раніше вони мешкали у гуртожитку, а коли переїхали до нас, то кімнату продали. Гроші витратили на оплату навчання Наталі в інституті. Я ж повинна була працювати, щоб мати змогу отримати диплом вишу.
Через деякий час Наталя вдало вийшла заміж та переїхала жити до чоловіка. Потім у них народився син. Вони придбали машину, відпочивали лише за кордоном. Зведена сестра не працювала жодного дня.
Батьки залишилися повністю під моєю опікою. Наталя з чоловіком ніколи не цікавилися станом їхнього здоров’я, проблемами, рідко приїздили у гості. Коли у батька стався гіпертонічний криз, всі витрати теж лягли на мої плечі.
Після заміжжя ми з чоловіком вирішили жити з батьками. Вони увесь час під наглядом, не переживаю, що трапиться щось погане. Крім того, ми зробили ремонт, усі хатні клопоти взяли на себе. А заощаджені кошти йдуть на виплату кредиту за власне нове житло.
Так сталося, що фірма на якій працював чоловік сестри, збанкрутіла. Максим, чоловік Наталі, так і не зміг знайти нову роботу, тому вони вирішили здавати у оренду свою квартиру, а самі переїхали до нас.
Наше тихе життя перетворилося на суцільний кошмар, все ж таки три сім’ї під одним дахом. Наталя з Максимом відчувають себе господарями, ні з ким не рахуються, не допомагають по господарству. Крім того вони весь час сваряться, галасують. Дитина постійно бешкетує, не слухається, а будь-яке зауваження миттю перетворюється у скандал. Комунальні витрати лягли на нас із чоловіком, родичі навіть не пропонують сплачувати хоч частково.
У батька кожного вечора почав підійматися тиск, йому необхідний спокій. Ми з чоловіком багато працюємо, після роботи нам хочеться затишку і тиші. Максим працює на тимчасовій роботі, постійну не вдається знайти. Сестра навіть не намагається шукати роботу, хоча могла б водити сина до дитсадочка, а сама теж працювати. Складається таке враження, що їх усе влаштовує у даній ситуації.
А нещодавно сестра з мачухою заговорили про те, щоб продати квартиру і третину коштів віддати Наталі, щоб її родина змогла вирішити свої фінансові проблеми. Але це наша з батьком квартира, ні Олександра Дмитрівна, ні Наталя не мають на неї ніякого права. Тільки дивуюся цьому нахабству.
