Ми з сестрою Вікою виросли без батьків. Виховувала нас бабуся, але коли і її не стало, нам довилось самим усе налагоджувати у своєму житті. Тоді наші відносини із сестрою значно погіршали.
Я почала багато працювати та паралельно вчитись, тому часу на прогулянки чи вечірки у мене не було. На відміну від моєї сестри! Вона також вчилась, але йти на роботу й не планувала, жила на свою стипендію та частенько брала гроші у мене, мені не було шкода для неї.
Ось ми виросли, я маю хорошого чоловіка та сина, а у Віки життя не складається добре, вона колись завагітніла від поганої людини, звичайно він її й покинув, а я допомагала чим могла! Мого чоловіка сестра не любила, я ніколи не розуміла чого, але це так. Вона працювала касиром у супермаркеті й знімала з дочкою маленьку кімнату в комуналці.
І одного разу, коли Віка дізналась, що мій чоловік отримав високу посаду у нашому місті, то одразу прийшла до нас додому з валізою, запевнивши мене, що я повинна взяти їх у свою квартиру, або ж орендувати для них велике просторе житло, адже ми, за її словами, в грошах купаємось, а вони з дочкою навіть одяг дозволити собі не можуть!
Звичайно мені було шкода сестру, але й поводити так вона не мала права, я завжди допомагала чим могла, а вона навіть подякувати мені не може! Мій чоловік вигнав її з нашого дому.
Але все ж вона моя сестра, тому я вийшла до неї й дала їй декілька тисяч гривень та пакет із деяким моїм одягом. Але натомість отримала багато крику, цей пакет вона жбурнула у мене і сказала, що я невдячна сестра! Після цього я не хочу з нею спілкуватись!
