Це був звичний морозний січневий вечір. Жінка на одному із останніх місяців вагітності бігла у слід за чоловіком із пляшкою. На жаль, чимала кількість жінок змушена терпіти подібні кривди і болі – їхні чоловіки підсідають на стакан і нікого не бачать. Шлюб Олени та Дмитра був на межі розлучення. Чоловік дуже пив, однак хто не пив спочатку 90-их – це був важкий період для всіх.
Олену вернуло від алкоголю, вона зовсім не пила, зрештою вона ж вагітна жінка. З дня на день жінка повинна була народити. Моя мама не відає, що через кілька годин я появлюся на світ. Я повинна була стати надією її життя, коли на УЗД сказали, що буде дівчинка, то Олена не вагаючись сказала: «Моя Надійка!». Однак, у цьому, земному житті, було теж безліч випробувань.
Я народилася з невеликим горбом на спині.
«Дивіться, як дівчинка маму любить-навіть в утробі до неї щільно притулилася!», – розчулювалися лікарі-акушери.
Через рік цей милий горбик перетворився на величезний горб, який заважав мені нормально розвиватися, він ніби ріс з величезною швидкістю. У рік і три місяці горб намагалися вирізати. Милу дитячу спинку прикрашав величезний шрам від вирізу. Звісно, на початку 90-их ніхто не знав про косметичну хірургію.
Дівчинка росла неповноцінною.
-Дивіться, дівчинка з горбом йде! Гей, Квазімодо, куди пішла?
Глум треба було підтримувати. Щодня у дівчинку летіло каміння від її кривдників. Одного разу, коли дівчинка йшла вулицею, то у її голову полетіла цеглина, яка завдала болю. Хтось із перехожих викликав поліцію, після цього забіяки на деякий час покинули своє заняття.
Поки однолітки дівчинки грали у резиночки чи хованки, вона могла знайти розраду у товаристві хлопчиків, які бігали з машинками і ножичками.
Поступово я звикла до шраму на спині, як і звикла пояснювати, звідки він появився. Однак, як це трапляється із всіма дівчатками, я – закохалася. Це було справжнє дитяче кохання у 13 років.
Остап якогось весняного вечора після шкільної дискотеки. Я мало не плакала від щастя, адже до того практично ніхто не звертав на мене увагу. Але так було лише раз. Кожного дня я чекала Остапа, що він мене запросить на прогулянку, однак хлопець не приходив.
В один з літніх вечорів ми з Машею пішли гуляти по нашому парку у провінційному містечку. За нами поспішали хлопчаки. Один з них намагався ходити за моєю подругою. Як я вжахнулася, коли побачила у компанії Остапа. Я ж була просто впевнена, що він мене любить. Я довго не витримала і запитала свого лицаря із сльозами:
-Нащо ти це робиш? Я думала, що ти мене любиш.
-Я тебе люблю? Так, як я можу тебе любити ? Всі знають, що ти – Квазімодо. Твій горб вирізали, а тебе зшили.
Пам’ятаю, як я не просто вискочила від цієї компанії, а бігла. Не бачила шляху, мою дорогу закривали сльози з очей.
Мама сиділа з татом за столом і пила какао. Я не очікувала їх побачити у цей жахливий літній вечір.
Матусю, чому діти так з мене знущаються? Я – чудовище. Не хочу жити.
У мене була не тільки істерика, а психоз. Мама ледь напоїла мене заспокійливим і поцілувала перед сном.
Минав час, я майже зжилася із своєю вадою, адже однолітки бачили мене чудовищем-потворою. Моя самооцінка була нульовою, я не могла розвивати свої інші таланти.
Якось до нас у гості прийшла мамина подруга. Вона часто приходила, оскільки жила за два квартали. Тьотя Алла була масажисткою, підробляла приватно і у місцевому пансіонаті. Якось вона прийшла і принесла гроші.
-Ось. Трохи вдалося накопити. Зробіть дівчині операцію, я розшукала хорошу клініку пластичної хірургії.
Виявилося, що всі ці роки Алла відкладала мені на опе6рацію, вона не мала дітей, а я їй приносила радість і захоплення.
Після завершення школи мені зробили операцію і заховали шрам, зробивши операцію на спині. Звичайно, візуально картинка не сильно змінилася-лише був відсутній шрам і спинка виглядала рівнішою. Я більше не була схожою на горбаня Квазімодо. Моя самооцінка навіть почала виростати.
Зараз мені 33 роки, шрам на спині рідко хто помічає. Для мене це скоріше моя точка болю і свідчення того, якими жорстокими бувають однолітки.
Без сумніву, моя історія вплинула на моє майбутнє. Я вирішила стати дитячим психотерапевтом і лікувати подібних малюків від їхніх душевних ран.
