У 17 років у мене розпочалося бурхливе «доросле» життя, і незабаром я дізналася, що вагітна. Мені було дуже страшно і соромно зізнаватися у всьому своїй мамі. Коли мені було всього 9, мама розвелася із татом, у висновку – він відмовився виплачувати аліменти та остаточно зник із нашого життя.
Мама працювала на трьох роботах, щоб забезпечити мене усім необхідним, грошей і так бракувало, а тут ще й я із «наслідком першого кохання». Я навіть не знала як розпочати розмову, кожного разу, як намагалася це зробити у мене були приступи паніки, тому я вирішила просто мовчати. Проте, мама і сама здогадалася, коли мій живіт почав збільшуватися.
Ця новина виявилася справжнім шоком та закінчилася великою сваркою. Вона пояснювала, що фізично не зможе забезпечувати ще і мою дитину, нарікала на батька мого плоду, який вирішив одразу зникнути після того, як я повідомила йому, що вагітна.
Щодня мама наполегливо переконувала мене позбутися дитини шляхом аборту. Я категорично відмовлялася, адже вважала, що зможу дати раду із своїм немовлям. Однак, ближче до 3 місяця вагітності я піддалася на вмовляння своєї матері.
Коли я нарешті відвідала лікаря, він повідомив, що я занадто затягнула із своїм рішенням. Коли я усвідомила весь жах, що чекає мене у найближчому майбутньому, у мене розпочалася справжня істерика. Лише у той момент я усвідомила, що нічого не зможу дати своїй дитині, адже у мене немає ні роботи, ні підтримки, а маминої заробітньої плати на нас трьох не вистачить. У даній ситуації, все, що зміг запропонувати лікар – викликати передчасні пологи на більш пізньому терміні. Це виявився найбільш безпечний та найправильніший варіант, як мені тоді здавалося.
Протягом усього цього часу я продовжувала відвідувати школу, готуватися до іспитів. Довелося кардинально змінити свій стиль одягу. Тепер я носила речі «оверсайз». Завдяки усім моїм спробам приховати таку небажану проблему, навіть мої найближчі друзі не здогадувалися, що я вагітна.
Малюк розвивався досить швидко, і вже незабаром почав штовхатися. Я була безмежно щаслива та вперше за цей великий проміжок часу відчула себе матір’ю, однак, моя мама не розділяла моїх емоцій та переживань.
У день «х» – момент, коли була призначена операція, коли моя мама впевнено переконувала, що вже пізно щось змінювати, я не витримала і просто втекла із лікарні.
Після такого вчинку я боялася повертатися додому, не знала, де мені взяти гроші, де переночувати. Моє рішення було спонтанним та неочікуваним навіть для мене самої, – я попрямувала до будинку, де жила сестра майбутнього татуся моєї дитини.
Щоб налаштувати себе, взяти усю волю в кулак, мені знадобилося дві години, коли я нарешті постукала у двері будинку та пояснила усю ситуацію. Оксана, так звати тепер одну із найрідніших мені людей, уважно все вислухала та була щаслива мені допомогти, навіть із майбутніми витратами, адже сама колись опинилася у такому становищі.
Увесь час, що я жила у сестри свого колишнього хлопця, ми з мамою практично не спілкувалися. І лише за місяць до пологів вона зустріла мене біля школи, коли навчальний час якраз закінчився, та переконала піти додому та все обговорити наодинці.
Удома мама не могла стримати сліз, постійно просила вибачення, казала, що справді щаслива, що я у той роковий день таки прийняла правильне рішення та втекла з лікарні. Вона запевняла, що з нетерпінням чекає появи дитинки, шалено хоче бути бабусею, й сказала, що щоб надалі не трапилося, ми зможемо вирішити це всі разом, справжньою родиною.
Для мене це виявилося справжньою несподіванкою. Однак я раділа, що мама змогла все зрозуміти. Мій промінчик світла, моє немовля народилося у термін. На виписці мене чекали моя мама, Оксана, батьки мого хлопця, та, що було для мене справжнім шоком, батько моєї дитини.
Трохи згодом мені пояснили, що батьки змінили ставлення свого чада до даної ситуації, переконали, що за всі свої вчинки потрібно відповідати. Дуже довго я ненавиділа та не могла пробачити цього чоловіка, однак ми змогли порозумітися, наша малеча змогла нас об’єднати.
Незабаром ми одружилися, і тепер я найщасливіша жінка у світі, що має люблячу сім’ю, яка у всьому підтримує, зокрема найпрекраснішу маму та бабусю своєї дитини, яка зовсім нещодавно була готова відмовитися від неї.
