Моя мама при всіх вилаяла мою дочку, а вона просто бігала й голосно сміялася

Зі своєю мамою я з самого дитинства підтримую не дуже хороші відносини. Їй постійно щось не подобалося, то мої оцінки її не влаштовували, то моєю поведінкою була незадоволена. А до цього дня вона, раз у раз, каже мені всякі нісенітниці про мого чоловіка.

Мені дуже важко з нею справлятися, вона нестерпна людина. Після весілля все говорила, що через місяць співжиття ми з чоловіком розбіжимося. Але вже як три роки живемо душа в душу та все у нас добре.

З нею кожен намагався домовитися, і мій тато, і батьки чоловіка, але все безрезультатно. Єдине, що змогло заспокоїти мою матір, так це моя вагітність. На подив, вона в мить стала білою та пухнастою, коли дізналася про це. Навіть піднесла не дешевий подарунок, коляску, прям таку, яку я й хотіла, вона ще стверджувала, що народиться дівчинка, адже в нашому роду завжди так було й повинно бути.

Ну, з цим вона не прогадала, дійсно народилася дівчинка. Довго сперечалася з мамою з приводу імені, але все ж вибрали мій варіант, назвали дочку Євгенією. Я думала, що ця жінка буде буквально кожен день сидіти зі своєю онукою, але ні, у неї різко з’явилися не відкладені справи, не зрозуміло, правда які, але вони були ну дуже важливими.

Поки наша Євгенія росла, вона не виходила навіть на зв’язок, а ось коли доньці виповнилося сім років, тоді вже мама об’явилася. Мабуть, вона просто не хотіла няньчитися з немовлям, ніби в старшому віці з дитиною буде легше. Мама знаходила будь-який час для своєї онучки, вона була така щаслива, що нарешті стала бабусею, я навіть, чесно кажучи, трохи заспокоїлася.

Прийшла зима, бабуся дуже зачастила приходити до нас та забирати Женю гуляти у дворик до інших дітей. Каже, дитині потрібно більше спілкування з однолітками, а я і не проти. Тільки ось в один із днів моя дочка повернулася додому в не дуже доброму настрої, очі були заплаканими.

– Сонечко, чому ти плакала? – я вирішила розібратися в ситуації без втручання моєї мами.
– Бабуся мене вдарила по попі та при всіх вилаяла. А я просто бігала й голосно сміялася…

Дитина лише виявляла свої емоції, це цілком нормально. Чому раптом моїй мамі це не сподобалося, не розумію. Я завжди дозволяю своїй дочці це, в цьому немає нічого поганого. Якщо кожен раз бити її за таке, то вона навпаки закриється в собі та буде як робот. Просто потрібно пояснювати їй кожну емоцію, що вважається доречним, а що ні в тій чи іншій ситуації. Після розмови з Євгенією я подзвонила своїй мамі та запитала чому вона так вчинила. Її відповідь мене дуже сильно здивувала:

– Та негоже дівчині поводитися так невиховано. Вона абсолютно себе не контролює.

Вирішила я вже не терпіти такої поведінки своєї мами, сказала їй, що більше не хочу, щоб вона бачилася з Женею. Вона неправильно робить стосовно дитини. Звичайно ж їй не сподобалися мої слова й вона дуже сильно образилася на мене, після чого перестала зі мною спілкуватися. Пізніше мама все-таки намагалася якось загладити провину, але я стою на своєму та не збираюся підпускати цю людину до своєї дочки.

Оцініть статтю
Моя мама при всіх вилаяла мою дочку, а вона просто бігала й голосно сміялася