Я вже дуже довго живу разом зі своєю мамою, хоча вже дуже доросла, але дозволити собі винаймати окреме житло просто не можу.
Моя мама досить важка людина, коли вона вийшла на пенсію, все стало ще гірше. Кожен день вона мені дорікає, але з цим я зробити абсолютно нічого не можу. Ось вчора у нас була така ж неприємна ситуація як і завжди. Я ще тиждень тому казала мамі, що збираюсь на побачення, і ось вчора коли я вже почала одягатись, вона мені каже, щоб я поїхала терміново у магазин за яблуками, адже вона їх дуже хоче.
В будь-який інший день я б з радістю це зробила б, але сьогодні я йду на побачення, адже бути одній стільки років, ще й жити із мамою просто жахливо, тому я мусила їй відмовити. Звичайно, вона почала благати мене купити ті яблука, а я ж запропонувала купити їх завтра, на що вона відповіла:
— Ось ти яка, ти не моя дочка, якщо купити мені яблук не можеш, усе йди куди хочеш і про те, що в тебе є мама можеш забути!
Я була шокована, невже вона дійсно це сказала мені. Але до таких концертів я вже звикла, тому спокійно видихнула підійшла до мами та сказала:
— Мамо, я розумію, що ти хочеш яблук, але я ж казала, що у мене сьогодні побачення, ось в тебе був тато, я теж хочу когось зустріти, а завтра після роботи, я цілий день твоя, можемо поїхати на ринок і купити не тільки яблука, але й багато інших фруктів. Згода?
Після цих слів вона заспокоїлась, і я все ж пішла на побачення. Ось таке у мене не легке життя з мамою!
