Коли в домі були гості нам заборонялося шуміти і дуже активно гратися. Про те, щоб бігати в домі ніколи не було й мови. Наші ліжка завжди повинні бути акуратно застелені, а кімнати дотримані практично в стерильному стані, ніде не має лишитися і пилинки. Все повинно мати своє місце: якщо це книга, то вона немає лежати на ліжку, якщо ти її не читаєш – для цього є книжкова полиця.
Олексій, мій брат, за характером був більш вольовим і, що називається, «з вогником». Можливо саме тому йому вдалося скоріше виплутатися з маминої надмірної опіки і педантичності, і з 17 років він вже вільно жив своїм життям, а через трохи часу взагалі з’їхав, почав знімати квартиру разом зі своєю дівчиною і жити з нею.
Я ж була більш мягкою, поступливою. Тому напевно нікого й не здивує, що вже в своїй cім’ї я почала ставитися до своїх дітей так само, наслідуючи поведінку мами з дитинства. Я не обирала з декількох педагогічних методів виховання, я навіть не здогадувалася про їхнє існування: протягом всього дитинства мене виховували за єдиним принципом і я сприймала його як єдиним правильним.
Моїм дітям так само було заборонено галасувати, вони завжди повинні поводити себе чемно, а якщо робили щось з надмірно дозволенного, їм завжди було докором “от у інших діти чемні, слухняні».Я навіть не могла подумати, що це їх якось травмує. Діти повинні гратися, повинні галасувати, дуріти і бігати по дому – це нормально.
Все змінилося коли до мене в гості навідалась хороша знайома, Оля, за сумісництвом психолог зі стажем. Замість похвали, вона здивувалася чому мої діти поводять себе так тихо, все ніби не живе, а після озвучення моїх методів виховання дещо обурилася.
За час її робочої практики, вона нерідко зустрічала випадки, коли діти, яким дома заборонено проявляти активність, роблять це за його межами. Навіть не усвідомлюючи цього, вони стають надмірно агресивним і причиняють біль іншим, бо не можуть проявити свої почуття дома.
Діти повинні гратися, повинні галасувати і звикати до соціуму.
У мене ніби впала завіса з очей. Мені дуже шкода, що деяку частину дитинства своїх дітей я у них просто забрала, не дозволяючи їм бути дітьми.
