Моя колишня жінка щодня вселяє думку моєму сину, що я винен у нашому нещасливому шлюбі, який, звісно, закінчився розлученням. Щиро не розумію, для чого налаштовувати дитину супроти мене, якщо вона щаслива? Я більше приділяю часу дітям та забезпечую їх усім необхідним. Син це розуміє і каже: «Тату, у мами значно менша перспектива, вона не така успішна, а ти маєш більші амбіції, тому змушений давати більше».

Я познайомився із своєю супутницею, яка на той момент була розлучена, вісім років тому. Різниця у віці у нас була невелика – всього 6 років. У першому шлюбі із дітьми у неї не склалося, однак у нас народилося троє здорових та прекрасних дітей.

Мені здавалося, що моє життя налагоджується, адже все видавалося ідеальним. Однак, моє щастя не протривало довго. Коли нашому сину виповнилося 9 років, а дівчаткам-двійняткам мало виповнитися два роки, моя жінка подала на розлучення, посилаючись на відсутність взаєморозуміння. Вона працювала у багатьох сферах, зокрема продавцем-консультантом, касиром, однак, не склалося.

Я намагався переконати її йти працювати на роботу по готельно-ресторанній специфіці, проте вона не хотіла бути підлеглою, а прагнула займати вищу посаду. Порозумітися не вийшло, адже кожен стояв на своєму. Для мене розлучення було важким ударом. Не міг зрозуміти, як можна так вчинити не лише із коханням свого життя, але і з власними дітьми. Довелося працювати на кількох роботах одночасно, щоб отримувати додатковий дохід та мати змогу забезпечувати дітей.

З того часу минуло 10 років. За цей час мати моїх дітей вже одружилася декілька разів: вчетверте на чоловікові із трьома дітьми, і через рік дане рішення привело до розлучення. Через пів року вона одружилася знову. У шлюбі вони менше року, до того ж, я не хочу втручатися у її особисте життя.

Проблеми розпочалися, коли мати моєї коханої жінки та колишня дружина почали налаштовувати мого сина проти моїх нових відносин. Теща намовляла хлопчика проти мене: «От з’явиться у твого татка нова дитинка, то будеш няньчитися з нею».

Син хотів жити із мамою, адже йому бракувало материнської любові та турботи. Він був підлітком і почав нетактовно та неприязно відноситися до мене. Моя друга жінка намагалася порозумітися з ним, бо так прагнула завоювати довіру моїх дітей від першого шлюбу.

Проте, невдовзі вона не витримала і повідомила: «Я не можу більше так жити та терпіти таке відношення». ЇЇ колишній чоловік теж через дитину впливав на неї, незважаючи на те, що сам і подав на розлучення.

Як висновок: у мене зруйноване особисте життя, хоча мій сенс існування – мої діти. Колишня дружина постійно зраджує своєму чоловіку і часто запевняє сина, що це я винен у нашому розлученні. Щиро не розумію, для чого налаштовувати дитину супроти мене, якщо вона щаслива? Я більше приділяю часу дітям та забезпечую їх усім необхідним. Син це розуміє і каже: «Тату, у мами значно менша перспектива, вона не така успішна, а ти маєш більші амбіції, тому змушений давати більше».

Я розумію, що моя колишня жінка не така успішна, як я, у неї багато заборгованостей, які потрібно сплачувати. Але хіба ж я винен у тому, що у неї є декілька чоловіків?

Оцініть статтю
Моя колишня жінка щодня вселяє думку моєму сину, що я винен у нашому нещасливому шлюбі, який, звісно, закінчився розлученням. Щиро не розумію, для чого налаштовувати дитину супроти мене, якщо вона щаслива? Я більше приділяю часу дітям та забезпечую їх усім необхідним. Син це розуміє і каже: «Тату, у мами значно менша перспектива, вона не така успішна, а ти маєш більші амбіції, тому змушений давати більше».