Ми з моїм чоловіком живемо разом сім років та у нас уже є шестирічна донечка Каріна. Чоловік працює в офісі менеджером, а я займаюся домашніми справами та інколи підпрацьовую дома, у смартфоні, помічником в інтернет-магазині.
Одного вечора, коли ми уже збиралися спати, до нас в спальню прийшла Каріна й почала запитувати: “Тату, чому ти пристаєш до мами?”
Ми з чоловіком не знали що відповісти, ми не розуміли, що саме вона має на увазі. У нас виникла пауза й думка про те, що донька не завжди спить, коли ми думаємо що вона нас не чує.
І тут вона каже: “Мама ж займається важливими справами, це її робота, а ти постійно відволікаєш й мама не може зосередитися.”
Я видихнула з полегшенням і зрозуміла про що вона. А то я уже думала, як викручуватися із ситуації. Іноді, такі запитання ставлять у дуже незручне становище.
Але водночас, про такі речі потрібно розмовляти зі своїми дітьми. Краще вони дізнаються від нас, ніж десь на вулиці чи в інтернеті. Оскільки, дітям цікаві звідки вони появилися та інші схожі питання.
Каріна часто задавала нам такі запитання й одного дня ми з чоловіком вирішили про це з дочкою поговорити. Вона усе зрозуміла та усе сприйняла позитивно.
Не бійтеся про це говорити! Через те, що ми часто уникаємо таких запитань — роблять багато абортів, не вміння застерігатися та інші проблеми, лише через те що про це не зручно розмовляти.
