Звичайно, кожен має право на друге життя на пенсії. Але у всьому має бути міра! Так вийшло, що моєї мами не стало п‘ять років тому. Тато дуже її кохав і, після смерті, геть закрився у собі. Згодом я одружився зі своєю дівчиною Ритою та ми переїхали жити до нас додому, де також жив батько. Ще через два роки у нас народилась дитина. Напевно це й стало переломним моментом для батька.
Він ніби розцвів, це була радісна новина, бо спочатку почав постійно допомагати Риті із дитиною. Я подумав тоді, що нарешті все налагодилось, бо я не міг дивитись кожен день на те, якій сумний ходить мій тато.
Але на довго радості не вистачило. Мій батько почав дуже стежити за собою, своїм зовнішнім виглядом, ходити у спортзал, правильно та дорого харчуватись. Це було б не погано звичайно, як би не той факт, що разом із цим появились різні жінки. Він був не дуже старий, виглядав гарно, до того ж був досить забезпеченим. Тому не дивно, що мав таку увагу від жінок. Мені було все одно з ким він там зустрічається, але допоки це не почало стосуватись мене.
Мій тато приводив постійно додому різних спутниць. Якісь були його ровесниці, такі ж красиві та вишукані, якісь геть молоді дівчата, яким потрібні були лише гроші та чоловіча увага. Так тривало довго. Але згодом батько потрапив у скандал, адже одна із його прихильниць була одруженою. Ви не уявляєте, яка бійка була у нашій квартирі, коли прийшов її чоловік.
Моя дружина не могла жити у цьому всьому. Завжди мені пропонувала з‘їхати, але я не міг нічого зробити, адже заробіток був не великим, тому наша сім‘я не могла дозволити собі наймати квартиру, та й свого тата я не хотів залишати, бо зовсім контроль втратить. Таке враження, ніби ми помінялись місцями: він син, а я батько, який постійно забороняє гуляти допізна. Мені було трохи соромно перед сусідами за ці усі спектаклі щоденні.
Через трохи часу у мене урвався терпець. Я не зміг жити у цьому борdелі, тому переступив свою гордість і попросив, щоб тато допоміг з оплатою оренди, бо він мав хороший заробіток. Я ніколи не просив у нього гроші, адже батько вчив мене бути самостійним. Але тут інша ситуація. І уявіть собі, він мені відмовив, пояснивши це тим, що має купити дорогу прекрасну для своєї нової дівчини. Я був злий!
Невже для свого рідного сина у нього немає грошей, а на одноразових ляльок їх вистачає. Це хіба нормально? Я зараз взагалі не знаю, що із ним робити?
