Мій одинадцятирічний син, навчається у п’ятому класі. Кращі успіхи має із гуманітарних предметів, а ніж математичних. Артур є енергійним хлопчиком та я ніколи не говорю, що він чемний, а усі інші діти ні. Адже знаю, що це не так.
Нещодавно Артур та ще один хлопчик, розбили декілька горщиків з вазонами у класі, під час їхньої цікавої гри. Вчителька наших дітей подзвонила до мене й повідомила про ситуацію та покликала до школи, для вирішення цієї проблеми.
Я та мама іншого хлопчика, прийшли до школи…
Я поговорила із сином й пояснила, що так робити не можна й Артур попросив вибачення у своєї вчительки.
Також, я заплатила половину суми за поламані вазони. А іншу половину, мала б заплатити мама іншого хлопчика.
Але ця жінка почала звинувачувати у всьому мого сина. Так ніби її син нічого не робив, а просто стояв та дивився. Й ще сказала, що мій Артур заставляв її сина робити збитки.
Я звичайно, стала на захист свого сина. Так, він вчинив не правильно, але ж він не один так вчинив, тому нести відповідальність за свої вчинки повинні двоє, а не хтось один.
Вчителька теж почала пояснювати, що винен не тільки Артур.
Після цього, мати хлопчика зі скандалом вийшла з класу та так ще довгий час усім казала, що її син хороший та чемний, а от мій не вихований.
Я сподіваюся, що у мене більше не виникне причин для конфліктів з цією жінкою. Адже, скільки б я їй не пояснювала, вона все-таки знає своє та думає, що її син найкращий.
Я здивована, від того як деякі матері вважають своїх дітей кращими серед інших й дозволяють їм робити те, що іншим дітям не можна, бо для чужих дітей це не правильно та не виховано.
