Одного вечора, коли я готувала вечерю, у двері постукали. Коли я відчинила то побачила свого сина Петра та його дівчину. З дівчиною я ще не була знайома, але ми це виправили та швиденько познайомилися. Тетяна мені дуже сподобалася, вона дуже приємна у спілкуванні дівчина, трішки сором’язлива та дуже мила. Та й з вигляду справжня красуня: каштанове кучеряве волосся та виразні голубі очі привернуть увагу кожного. Ми обговорювали багато тем, вона розказувала багато історій про себе, про свою сім’ю та про інші цікаві речі.
У нас зав’язався діалог й син говорить:
– ми з Тетяною вирішили жити разом, я люблю і не хочу, щоб ми були далеко одне від одного;
Я зраділа, що мій син робить такі дорослі та самостійні вчинки. Це дуже відповідально з їхньої сторони. Та я запитала чи знайшли вони уже житло.
Петро відповів, що вони збираються жити у нас.
Я звичайно була б не проти, але я подумала, що Тетяні буде не комфортно жити разом з нами, оскільки вона нас з чоловіком майже не знає. Я б не хотіла жити з батьками свого чоловіка, оскільки я розумію що будуть виникати багато суперечок.
Я запропонувала їм винаймати житло в оренду, Петро як справжній відповідальний чоловік міг би перевестися на заочну форму навчання та працевлаштуватися на роботу і забезпечувати їхню маленьку сім’ю.
Петро напевно, не хотів брати на себе такий самостійний вчинок та наполягав на тому, щоб жити з нами. Я запитала Тетяну чого хоче вона. Вона була б не проти жити окремо, відповіла Тетяна. Я бачила, як дівчині було не зручно. Мій син не подумав про те у яке не зручне становище він ставить мене та свою дівчину.
Петро та Тетяна вийшли поговорити, на скільки я зрозуміла вони посварилися та Тетяна пішла. А Петро й не думав її наздоганяти. Вони продовжували спілкування та інколи розмовляли на цю тему та старалися знайти розумне рішення. Але майже кожна розмова закінчувалася суперечкою та ні до чого доброго не вела.
Після декількох розмов, щодо цього питання вони вирішили, що вони ще занадто молоді для такої відповідальності. Та прийняли рішення, що жити разом почнуть коли Петро закінчить навчання та працевлаштується на роботу, а згодом закінчить навчання й Тетяна та теж буде працювати. Та власними зусиллями будуть будувати міцну та красиву сім’ю.
Інколи, ми приймаємо поспішні рішення, не думаючи що для них потрібно та які труднощі можуть виникнути. Ми завжди хочемо здаватися дорослішими, але коли натрапляти на труднощі то боїмося відповідальності та боїмося зробити хибний крок.
Уже пройшов рік. Петро закінчив навчання та разом з Тетяною винаймають квартиру, яка знаходиться неподалік від нас. Ми одне одного інколи навідуємо. За цей рік, мій син подорослішав та набрався мужності та став більш самостійним.
Через три місяці відбудеться весілля Тетяни та Петра, вони справді хороша пара, але інколи сперечаються. Але все-таки знаходять компроміс та миряться.
Ось така історія, думаю уже краще обговорити проблема та знайти її вирішення. А ніж тримати усе в собі, так конфлікт ніколи не вирішиться. Оскільки, друга половинка просто не буде знати що їй зробити, якщо ж вона навіть не знає в чому проблема. Перед тим, як приймати рішення, краще добре подумайте.
Та прислухайтеся до думки своїх близьких людей.
