Наша донька привела свого хлопця до нас додому. Прийшли познайомитись, сказала, що любить його і не може жити. Ліза заявила, що буде жити зі своїм обранцем. Я зразу ж відповіла закоханій парі:
-Ну, жити разом – справа хороша. Тільки не на моїй території. Будете законний шлюб братии чи жити у гріху?
Ліза стояла, завмерши
-Женитися, -говорить, – Євген не хоче. Він каже, що ми люди вільні.
– Розумний і хитрий який, – подумала я. Треба сказати, що дочка у мене тільки-тільки інститут закінчила і як молодий спеціаліст оббиває пороги всяких контор, хвилюючи своїм дипломом. Тільки от не особливо прагнуть контори брати молодого фахівця на роботу. І як ви розумієте, одруження якось поки не на порядку денному. Мені є кого ще годувати, крім дочки з її судженим.
Привела в гості.
– Господи, худий, як сірник. До модельної зовнішності, мабуть, прагне, – подумала я. Накрила стіл, посадила молодих, страв всяких наставила. Весь ранок на кухні поралась. Може, майбутній зять, хто знає? Раніше донька мене зі своїми друзями не знайомила.
Відбивні запекла, салат зробила, пиріг спекла, пропоную. А Євген рукою повів і каже: – Я м’ясо не їм. Це отрута. Хліб теж. (Це про мій пиріг він так висловився). Я на кухню метнулася, салат у мене там залишався і зелень якась. Принесла йому в тарілці, поставила. Вегетаріанець, значить.
-Вибач, кажу, -не знала, що ти м’ясо не їж, я б рибку запекла.
-А я рибу теж не їм, -відповідає Євген.
-Зрозуміло, що ти такий худий, -думаю я, – Ну добре, не їсть і нормально.
-А чим ви, Євгене, займаєтеся? Треба якось розмову підтримати. Моя дурепа сидить, мовчить і тільки закохано зиркає на свого судженого.
-Я зараз тренінг відвідую, присвячений любові собі. Навчися себе любити і всі тебе полюблять! Так каже мій тренер. Тренінг сприяє духовному розвитку. Ще чакри відкриваю, медитую, йога знову ж …
Я заслухалася. Ось який хлопець потрапив моїй дочці! Чакри вміє відкривати! (Або що там з ними роблять ..) Добре, а хто на сім’ю заробляти буде?
-Ну а займаєшся ти чим? У вільний від чакр час? Працюєш? навчаєшся?
-Що ви! У мене часу вільного зовсім немає! День розписаний по хвилинах! Я шукаю себе, я в духовному пошуку. Для мене це важливіше, ніж матеріальна їжа.
-Ну, а салат з горіхами хто тобі купує, одяг? – Я намагалася повернути Євгена з небес на землю.
-Батьки. А ось тепер Ліза обіцяла про мене дбати, -сказав Євген і ніжно подивився на мою дочку.
Якщо я перед зустріччю з майбутнім зятем з чоловіком поговорила, і ми вирішили на перших порах молодим допомагати, хоч грошей на знімання квартири давати, то після його промов бажання допомогти у мене поменшало.
Я значить, я буду горбатитись на двох роботах, а він чакри відкривати. Зась. Я, може, теж хочу на відпочинок долучитися. До чакр зокрема. Донька зібрала сумку і відправилася в доросле життя. Зняли вони квартиру. Зрідка дзвонила, але в гості з бойфрендом не заходила. Мабуть, зрозуміла, що я від його друга не в захваті. Але я слова не сказала проти. Вибрла, живи. В гості забігла місяці через три тільки. Зелена на вигляд, як лист салатний. Блиску в очах поменшало. На ходу товче якийсь салатик, як тільки запропонувала м’ясо, зразу ж накинулась (не перейнялася, мабуть, веганство).
Грошики в кишеню їй сунула. Шкода, адже маю єдину дочку! А дочці мораль прочитала, що мужика годувати треба, м’ясом бажано. І грізно на неї подивилася. Що б, значить, дурниці чакр з башки відразу викинула і не наслідувала всяким. З того дня донька частенько прибігала харчуватися, а через півроку назад повернулася. Розлюбила, мабуть. А може, перейнялася філософією свого друга і полюбила себе сильніше, ніж його.
