Ми з Павлом знайомі вже дуже давно, я вважаю його за свого брата, тому що у найскрутніший період мого життя, лише він прийшов на допомогу!
Сім років назад я був одружений з дівчиною, яку дуже любив, у нас був син і все було ніби добре. Але таке щастя тривало не довго, вона знайшла собі іншого й попросила розлучення, відмовилась від свого сина й, за допомогою зв’язків свого нового чоловіка, забрала у мене майже все: квартиру і мій бізнес, який я тільки почав розвивати.
Тоді я не знав, що робити: залишився один із маленьким сином, навіть грошей і роботи не було. Батьки мене відштовхнули, бо їм ще спочатку моя обраниця не сподобалась. Тому тоді свою допомогу запропонував тільки Павло.
У нього також були скрутні часи, компанія, у якій він працював, хотіла його звільнити, тому усіма силами Павло намагався залишитись на цьому місці. Жив він сам у власній квартирі, дружини та дітей не мав, тому йому навіть було в радість, що ми поживемо у нього.
Перший час, можна сказати, що він нас повністю забезпечував, за це я йому дуже вдячний. Але згодом я влаштувався в хорошу компанію та через два роки вже працював там директором.
Грошей у мене стало достатньо, щоб купити квартиру та переїхати, але й про допомогу свого друга я й не забував. Кожен рік ми їздили відпочивати, з роботою йому допоміг, адже тільки він один мені колись допоміг, хоча сам не мав багато грошей!
