Я вже дуже старий, мені 83 роки. На старості залишився зовсім самотній, лише спогади про мою кохану дружину Валентину давали мені сили продовжувати жити. Її не стало вже два роки тому через важку хворобу. Жили ми з нею дуже щасливо, у шлюбі народили собі двох дівчаток, які вже мають свої сім’ї.
Оскільки мої роки давали про себе знати, і самостійно мені рідко вдавалось що зробити по господарству, та й цим я ніколи не займався, бо за нашим городом слідкувала дружина, то моя старша дочка взяла мене жити до себе.
Мені було незручно, але й намагався їм не заважати, та й будинок у них був великий, адже моя дочка обрала собі багатого чоловіка, який забезпечує її повністю. Я не розумів ніколи її вибору, адже було видно, що у цій сім’ї не кохають одне одного, живуть лише за розрахунком. Я завжди дорікав дочці, що так не можна, що кохання – це найголовніше у відносинах і наводив приклад себе із дружиною, бо ми жили бідно, але щасливо! Але на ці дорікання вона відповідала, мовляв, я нічого не розумію і кохання не принесе стільки щастя, як приносить багатство.
У них вдома було наче пусто, я не міг протриматись там довго, навіть внуки були постійно у телефонах, ніякого дитинства у них не було, я намагався, якось наладити середовище у цій сім’ї, увечері пропонував разом пограти в настільні ігри, які так любила моя дружина, але ніхто й чути мене хотів, усі були у справах, при чому навіть не у роботі: дочка покупки онлайн робила та просила у чоловіка гроші, діти зі своїми друзями в онлайні, а зять приставку грав.
Тому я попросив молодшу дочку забрати мене до них. Там ситуація була схожа, в них була забезпечена сім’я двоє дітей та купу прислуги в домі, таке відчуття, що там живуть вони, а не моя дочка з чоловіком. Вони хоч любили одне одного, але були обоє зайняті в роботі, тому разом часу майже не проводили. Весь час у їх домі я розважався з обслуговчим персоналом, тому сумно мені не було.
Але все ж й досі я згадую свою кохану Валентину, як ми жили у любові та злагоді, зовсім не думали про гроші та робили все разом. Ех, як все ж мені не хватає її!
