З самого дитинства я був дуже впертою та самостійною дитиною. Я рідко прислухався до порад батьків й старшого брата. А якщо мене намагалися якось виховати, то починав суперечити цьому.
У школі я постійно сварився з вчителями. Зараз я усвідомлюю, що вони всі мали рацію на мій рахунок, але тоді я цього не хотів визнавати та у нас відбувалися конфлікти.
До цього часу дивуюся, як ще мене терпіла моя дружина Ліза. Я відразу ж їй заявив, коли тільки переступили поріг власної квартири, що відтепер головним в нашій родині буду тільки я та це не обговорюється. Якоюсь мірою, може так і має бути, але й своїй дружині треба поступатися, чого я не робив.
Наш син Петро поступово ставав моєю копією, він практично також ставився до своєї мами.
Але одного разу, я зустрівся зі своїм старим другом, ми не бачилися, напевно, років десять. Нам було, що розповісти один одному та ось, він повідав мені історію свого досвіду. Він чинив точно так же, як і я, й нічим хорошим це не скінчилося. Все це мало не дійшло до розлучення та поділу майна.
Чесно кажучи, я вперше в житті прислухався до чужих слів. Я в якийсь момент зрозумів, що своєю поведінкою просто втрачу все, що маю зараз. Мені стало дуже соромно перед усіма, кого не слухав та кого кривдив своєю прямолінійністю.
Почав з дружини, я зрозумів, що Лізі теж потрібно давати право вибору в нашій родині. Запропонував з’їздити у магазин одягу та купити все те, що вона в мене просила. Моя дружина була в захваті.
Потім я взявся за нашого синочка. Буде важко його перевиховати, адже зараз йому вже дванадцять років. Це такий вік, що дитина сама по собі стає дуже неслухняною через сплеск гормонів та переходу організму в більш дорослий період його життя.
До моїх батьків мої зміни дійшли дуже швидко.
Вони були раді за мене, що я нарешті сам усвідомив, що робив неправильно. Коли ми приїхали до них у гості, я насамперед попросив вибачення у них та у брата за те, що було раніше.
Хоч у мене й залишилася частина прямолінійності та якоїсь грубості, я вже намагаюся проявляти це все меншою мірою.
Мої друзі теж це помітили, вони навіть здивувалися, що я зміг на стільки змінитися, думали, що назавжди залишуся тим, ким був раніше.
Через деякий час ми з моїм другом зустрілися знову, я йому розповів про це все. Він сказав, що я роблю правильно та що тепер у мене буде все добре.
Я остаточно зрозумів, що не завжди добре, коли ти вдаєш із себе лідера в родині або коли ти не приймаєш чиюсь думку, якщо вона дійсно правильна та їй варто бути озвученою та донесеною до тебе.
