Закохуватись обов’язково потрібно взимку. Коли кожен поспішає зігрітися у теплі з червоним від вітру та морозу носом, у шапці, яка натягнута майже на самі брови, одягнений у неосяжних розмірів пуховик, неодмінно у светрі з оленями і теплих пухнастих рукавичках.
Так зустрілися ми з Катрусею. Вдвох після роботи поспішали на зупинку міського транспорту, вона підслизнулася, я допоміг дівчині підвестися. Виявилося, що нам потрібен однаковий маршрут, а потім ми вийшли на одній зупинці, зайшли у кафе випити теплого чаю з тістечком. Вранці я розповів, що в мене є дружина і маленька донька. «Взагалі то я не така», – відповіла дівчина, потупивши очі. Я це знав, скоріше відчував. Біля Катрусі було тепло, затишно і спокійно, було відчуття щастя.
Дружині я розповів усе одразу, вона відповіла, що вагітна. Це складне рішення не могло бути іншим. Я обіцяв піклуватися про доньку. З маленькою Надійкою Катя одразу знайшла спільну мову, ми разом ходили на прогулянки та відпочивати. Дружина мені не вибачила. Через деякий час я дізнався, що вона народила доньку та залишила її у пологовому будинку. Мені здавалося, що це неправда, поки я на власні очі не побачив свою зовсім малесеньку принцесу у загальній палаті разом із такими самими покинутими новонародженими. На моє запитання дружина відповіла, що не має ні змоги, ні бажання бути покинутою матір’ю – одиначкою двох дітей.
Катруся все зрозуміла без слів. Для того, щоб зібрати необхідні документи ми витратили тиждень, але коли маленький рожевий згорточок лежав у своєму ліжечку, всі труднощі були забуті. Наталка росла спокійною і лагідною, домашні клопоти ми розділили порівну, турботи й переживання разом з Катрусею вирішувалися легко.
Через рік зателефонувала колишня дружина і запросила на розмову. Я був дуже здивований, за весь цей час вона жодного разу не поцікавилася справами молодшої доньки. Ще більше здивування чекало мене під час розмови. За цей час у неї дуже успішно склалася кар’єра, тому керівництво запропонувало зайняти керуючу посаду, але в іншій країні. Такого шансу більше може й не бути, а їхати з донькою не уявляється можливим, хотілося почати нове життя з чистого аркушу. На новому місці дружині самій буде складно, не кажучи про Надійку. Та і майже весь цей рік старша донька фактично мешкала з нами, вони з Катею стали наче рідні мама й донька.
Я не знав з чого почати розмову з Катею, не міг передбачити її реакції, мені здавалося, що це нахабство просити про таке. Переживання мої виявилися марними, хоча розмова й вийшла не простою. Я ще раз згадав зимовий вечір, коли ми зустрілися і зрозумів, що буду вдячний долі та теперішній дружині все своє життя.
Через місяць ми гуляли парком у статусі родини, яка офіційно вже складалася з чотирьох чоловік. Катруся міцно тримала мене під руку і весело посміхаючись повідомила, що скоро нас знову стане більше.
