У квартирі проживаю я, мама, вітчим та мій молодший брат.
Мій брат Петро, молодший від мене на два роки та є турботливим хлопчиком.
Наш батько заhинув, коли мені було шість рочків, ми з братиком його майже не пам’ятаємо. Адже, він багато працював та рано покинув нас.
Через два роки після смеrті батька, мати знову одружилася. Ми з її новим чоловіком не подружилися й не почали ладнати, на жаль.
Після появи вітчима в нашому житті, мати забула про нас та майже не приділяє уваги.
Борис Степанович усі сімейні кошти витрачає на алкоголь та власні потреби. Мати ходить на роботу й усі зароблені гроші віддає чоловікові, а на нас економить.
При кожній сварці з вітчимом, завжди винні ми. Мама завжди на його стороні та навіть не старається нас підтримати.
Ми засмучуємося, адже не відчуваємо материнської любові та ласки.
Борис Степанович не проявляє доброти до мами, завжди кричить та навіть одного разу вдарив. А мати терпить, напевно любить його. А от він не любить нікого та ні до нікого не має поваги.
Нещодавно, я вирішила знайти підробіток, щоб я змогла себе забезпечити та допомогти молодшому братику.
Я сподіваюся, що мама найближчим часом розлучиться із вітчимом. Й більше не буде його терпіти.
