У одному кафе я побачив дівчину, яка з першого погляду припала мені до душі. І я вирішив з нею познайомитися. Цю хорошу та милу дівчину звати Олена. Вона сором’язлива, розумна та дуже красива. З Оленою дуже цікаво проводити час, вона просто ідеальна.
Через три роки ми одружилися. Й нашому щастю не було меж. З її батьком та братом ми добре здружилися та інколи разом їздимо на рибалку. А от із мамою Олени, Анною Романівною, спілкування йде важко. Напевно, я їй не дуже до вподоби.
Ми з дружиною довгий час планували дитину й у нас вийшло. Нещодавно ми дізналися, що Олена вагітна й у нас скоро буде наша рідна дівчинка. Напевно, на маму буде схожа. Така ж сама вродлива й мила.
Одного дня, ми прийшли в гості до батьків Олени. Батько, як завжди госте приємно нас прийняв та був нам радий. А от, Анна Романівна була рада бачити тільки дочку. Вона завжди шукає причини та іноді налаштовує дружину теж проти мене. Але Олена не звертає увагу на слова та вчинки матері. Адже звикла.
У Олени є старший брат. Так от, ставлення Анни Романівни до його дружини таке ж саме, як і до мене. Я уже звик й не завжди беру її слова до голови.
Ну ось, сидимо ми за столом та мама дружини почала запитувати, як ми будемо забезпечувати доньку. Ми сказали, що я заробляю та ми відкладаємо трішки. А згодом, я хочу відкрити свою справу. Але їй не сподобалася наша відповідь й вона почала казати, що я мало заробляю та не зможу забезпечити дочку та дружину. Але у мене доволі хороша зарплата, нам хватає на прожиття, на розваги, на подорожі й відкласти залишається. Але для Анни Романівні це мало. Так звичайно, можна й більше, але ж поки що нам достатньо.
Я вирішив не сперечатися та не хотів, щоб дружина засмучувалася й вирішив зупинити суперечку. Але Анна Романівна завжди знаходить причини, щоб наїхати на мене. Й щоб посварити мене з дружиною. Я не розумію чому таке ставлення до мене.
