Кілька днів тому у мене з’явилася собака. Диво, що вона вижила.
Знайшла цуценя у каналізаційному люкові поблизу дороги, коли поверталась з роботи. Почула як воно плаче, а люди просто проходять повз. Тому попросила продавця магазину поблизу допомогти мені зсунути решітку люку. Глибина була невелика, тому я змогла витягнути звідти цуценя. Його покинула мама, оскільки не змогла самостійно нічим зарадити, а прохожим чомусь було байдуже на наляканого безпорадного собаку.
Голодне, мокре, але щасливе цуценя я принесла додому. Відігріла, нагодувала. Коли відходила від нього на кілька метрів, то одразу чула крик, воно боялось залишитись наодинці.
Згодом виявила, що цуценя – то дівчинка. Дуже розумна, слухняна, швидко вчиться і виконує команди. Спочатку дуже боялась залишатись сама, а згодом звикла, стала найкращою подругою і для мене, і для чоловіка, який доглядає за нею, як за кришталевою вазою.
Так у мене з’явилась собака, яку безмежно люблю.
