Три роки тому коли я їхала у метро, повертаючись з роботи, я помітила дитячий візок. У ньому був крихітний хлопчик, а поруч нікого. Я подумала, що можливо його мама відійшла та зараз повернеться. Але цього не сталося. Я почала переживати за дитину та серце розривалося від думки, що його могли залишити.
Ми уже проїхали декілька зупинок, а до хлопчика так і ніхто не підійшов. Я почала запитувати людей чи не бачили вони, маму малюка. Але ніхто не бачив та один чоловік сказав, що він уже декілька годин знаходиться тут. Адже, вранці він їхав на роботу й цей візок з хлопчиком уже був тут. Мені стало шкода малюка, адже він залишився сам у цілому світі. Мене розчаровує те, що люди не розуміють відповідальності перед своєю дитиною.
Я вирішила допомогти хлопчику. З метро я забрала його, додому: купила молока та нагодувала й положила спати. Хлопчик спав міцно та був дуже милим.
Наступного ранку, звернулася в орган опіки. Через деякий час виявилося, що нещодавно його мама загинула й залишився він тільки з сестрою. Його старшій сестрі було вісімнадцять років, але вона не знала, як впоратися з малюком й вирішила залишити його в метро. Я розуміла, що хлопчику та його сестрі потрібно допомогти, адже самі вони не впораються.
Його сестра хороша дівчина, але у неї виникло багато проблем та вона не знала куди їй податися, а ще й з малюком на руках. Тетяні було жаль свого братика, але вона розуміла, що з не зможе про нього піклуватись та вважала, що з кимось іншим від відчуватиме себе комфортніше, а ніж з нею.
Один мій друг зі своєю дружиною вирішили усиновити хлопчика. Тепер, маленький Сергійко росте у хорошій та дружній сім’ї. А його старша сестра іноді навідує свого братика. Та усі щасливі й живуть у злагоді та добрі.
Зараз, Сергійко підріс та дуже любить своїх нових батьків, а вони його. Хлопчик є красивим та енергійним. Також любить грати у футбол, майбутній спортсмен росте. Маленький Сергій дуже радіє, коли приходить його сестра та вони часто проводять час разом. Тетяну трішки мучить совість через те, що вона залишила братика самого у метро, через те, що не допомогла йому. Але все це в минулому та зараз усі щасливі, особливо Сергійко.
Нещодавно, Тетяна вийшла заміж та скоро у не з’явиться власний малюк про якого вона буде турбуватися. Уже всі її проблеми вирішені та тепер вона може розслаблено жити та радіти житті. Тим паче, з нею є її хороша опора, це її чоловік, який завжди готовий допомогти та підтримати.
