– Ми завжди думали, що проблема тещі і зятя – надумана! – розповідає шістдесятирічна Людмила Петрівна. – Думала, що з будь-яким хлопцем можна знайти порозуміння, принаймні до останніх вихідних!
– А що сталося тоді?
– Дочка привезла познайомити із своїм майбутнім нареченим. Так, вони вже подали заяву до РАГСу і у вересні планували відсвяткувати весілля. Ми бачили цього хлопця миттєво, адже не було слушної нагоди. Вони всього зустрічалися півроку. Варто сказати, що дочка і хлопець, його звуть Вадим, всього зустрічаються, але не живуть. Хоча у Вадима є окреме житло. Дочка нас так втішила, що виходить заміж. Тоді мій чоловік сказав, щоб дочка везла зятя до нас на заміську дачу, щоб ми разом всі посиділи і відсвяткували їхні заручини.
Молода пара приїхала у п’ятницю ввечері. Звісно, Людмила Петрівна готувалася до їхнього приїзду. Наготувала цілий стіл смачного.
– Коли приїхала дочка із зятем, то я почала накривати на стіл! – розповідає Людмила Петрівна. – Кажу гості приїхали – Оксано, підемо, допоможеш мені на кухні, Вадиме, чи можеш допомогти батькові з мангалом, щоб пожарити шашличок?! Я покликала зятя на кухню, щоб подивитися, чи він справний у цілком чоловічій роботі – готувати шашлик, а потім йорго смажити. Дивлюсь, а Вадим абсолютно нуль уваги на мене. Так собі і сидить за столом, навіть очима не проведе – про дрова і ще щось, то вже зась говорити. Сидить, розмовляє, жартує. Думаю, добре, нехай розговориться із іншими гостями. Ми з Оксаною пішли на кухню. Потім гора посуду залишилася, яку треба було з чоловіком помити, а також все прибрати.
Кімната для молодої пари булав же підготовлена – Людмила Петрівна все підготувала.
– Попросила, щоб всі посиділи випити чай з пиріжками, а потім бутербродами перекусити. Вадиме, допоможи із шашликом мені. А він мені у відповідь заявив: «Нічого допомагати не буду, адже у гостях краще відпочивати, набиратися сил. Звідки я знаю, як у вас шашлики треба подавати, як їх смажити. Ще не так замариную, приправлю. Навіщо вам треба такого». Ви чули? Не знаю, щоб хтось так говорив, особливо чоловіки точно мають знати, як смажити шашлик. Чесно кажучи, навіть не уявляю іншого.
Майбутній зять Людмили Петрівни діяв за своїм правилом – цілий час не вдарив палець об палець по господарству цілі два дні. Ввечері сімейство смажило шашлик, але Вадим стояв осторонь процесу, розказував небелиці всім присутнім і голосно реготав. Людмила Петрівна робила все сама – смажила, дрова підносила, а зять нічого не допоміг майбутній тещі. Відчуваючи, що мама ось-ось закипить, Оксана вирішила допомогти помити посуд. Вадим навіть не допоміг майбутній дружині повитирати.
– Ну хоч тарілки можна було прибрати зі столу і віднести до посудомийки? – дивується Людмила Петрівна. – Навіть не подумав! Та й можна було допомогти майбутній дружині. У нас на дачі все гаразд, є всі зручності, гаряча вода. І посуду не стільки вже й багато, всього кілька тарілок…
На наступний ранок молодята спали до обіду, опісля сіли до готового столу, після того почали збиратися додому, бо ж завтра на роботу. Вадим навіть ліжко за собою не прибрав.
– Теж, напевно, боявся заправити ліжко не так, як у нас прийнято! – зітхає Людмила Петрівна. – Ого, таке диво. Бачу подібне вперше.
Людмила Петрівна любить гостей, і на дачу до неї часто приїжджають подруги з дітьми, родичі, товариші з роботи чоловіка. І завжди гості прагнуть допомогти. Брат, наприклад, завжди за посуд хапається сам, допомагає прибрати зі столу, мити, і Людмилі Петрівні не дає проходу до мийки, хоча і чоловік. Ти, сестро, готувала, накривала, а нам треба прибрати.
Друзі завжди привозять самозроблені салати, щоб господині не готувати на цілу ватагу людей. І навіть далекі знайомі, коли приїжджають на дачу, завжди пропонують допомогу: помити, прибрати, наготувати. Тому Людмила Петрівна ніколи не відмовляється від допомоги, не зловживає добрим тоном гостей.
– Гаразд, а якщо б я його попросила на дачі щось допомогти – покопати, прополоти, городину посадити! – дивується Людмила Петрівна. – Я ж не заставляла його дрова рубати і заготовляти, я ж просто попросила доглянути шашличок.
А може бути хлопець і правий – він у гості приїхав, то чого ж має допомагати, це за ним повинні доглядати. І саме з їхнього боку – батьків – безпардонно давати якісь доручення.
Але ж він – майбутній зять. Чого так себе поводить? Чого не вдарив палець об палець? Чому не запропонував допомогу? Дивно! Що думаєте?
