У Максима та Наталі сьогодні був особливий день. Хлопець знайомився з батьками коханої. Наміри він мав серйозні, та й дівчина вже чекала, коли ж буде та омріяна «пропозиція». Все пройшло добре. Батьки схвалили вибір дочки. Максиму також дуже сподобалась сім’я. Трохи погостювали та й достатньо, бо в понеділок – на роботу.
Молоді люди зібралися , мати провела їх на зупинку та посадила на автобус. Вони зайшли всередину, вибрали вподобані місця і поклали речі. Максим, як галантний кавалер, хотів заплатити за свою дівчину, підійшовши до водія, витяг з кишені гаманець, щось шукав, перераховував, і врешті-решт витяг двісті гривень одною купюрою:
-Візьміть за двох, будь ласка, до райцентру.
Їхати в районний центр було недалеко, близько двадцяти кілометрів, пасажирів було лише троє, і то, разом з Максимом та Наталею, тому водій не знайшов решти, й обіцяв по-дорозі розміняти гроші та все виправити. Пасажирами автобус так і не поповнився, тому шофер забіг в магазин на зупинці та повернувся вже з дрібними грошима.
Наша пара саме збиралась виходити. Максим виніс важкі сумки і поставив на лавку, що була поруч зупинки, далі вийшла Наталя, а хлопець забіг до водія за рештою.
-Ось Ваші чотириста сімдесят дві гривні, – відрахував гроші водій.
-Дякую, гарного дня!- попрощався юнак.
«Стоп», подумала дівчина, решта повинна бути з двох ста гривень, вона метнулась до водія аби виправити помилку і думала: «Як Макс міг забути скільки грошей він залишав?!»
-Натале, навіщо ти залишила речі без нагляду?- передбачив подальші дії дівчини і рвучко завернув її назад Максим.
-Ти взяв забагато решти, ти залишав водію 200 гривень, а не 500, – гукала дівчина і намагалась наздогнати автобус, що вже повільно рушив.
-Зупинись, Наталко, я знаю, подумав, що на ці гроші зможемо купити піцу і вина й повечеряти сьогодні, – твердив хлопець.
-То ти весь час знав, що водій помилився і не віддав йому лишнє?- обурилась дівчина.
–Ну звичайно, ці водії і так здирають за дорогу шалені суми, він сьогодні ще й не стільки заробить, правду кажу! – тішився легким грошам юнак.
-А знаєш, я не хочу тієї піци, і заміж за тебе не хочу, і знати тебе теж не бажаю, – дівчина смикнула сумку і побігла.
Можливо згарячу, а можливо це правильний вибір – хто ж хоче жити з брехуном?
