Після весілля ми з чоловіком за всі кошти, що у нас були та ті, що нам подарували на весілля, купили дачу. Називати клаптик землі у шість соток, де росли кілька кущів смородини та яблуневих дерев, дачею було перебільшенням, але нам дуже хотілося.
З того часу наше спокійне життя закінчилося, бо весь вільний час ми приділяли дачі, але це ніколи не було для нас тягарем. Ми з чоловіком уявляли, якою буде наша невеличка дільниця через кілька років. Ми разом їздили на ярмарки, щоб купити найкращі саджанці дерев, читали та консультувались, які сорти винограду краще придбати, щоб не замерз узимку. Посадили навіть ківі та інжир.
Поступово побудували й невеличкий, але затишний будиночок. Старались ми не тільки для себе, але й для дітей та онуків. Адже всі овочі та фрукти, що ми вирощуємо самі, нічим не обробляємо, в них багато вітамінів, а за смаком вони на багато кращі, ніж ті, що продають у магазинах. Скільки користі приносить урожай, хоч звісно й потребує багато нелегкої праці. Та й не раз виручав нас із чоловіком у скрутні часи.
Коли Микола познайомив нас із майбутньою невісткою, мені чогось одразу здалося, що працювати на дачі вона не буде. Скільки разів діти були на дачі й не перелічити, спочатку самі або з друзями, а потім уже й з онуками, але кожного разу, щоб посмажити шашлик, відпочити, а не допомогти на городі або в садку. І хоч невістка вперто переконувала мене, що такі самі овочі та фрукти можна купити у магазині, не витрачаючи стільки зусиль, все одно приїздила у сезон за малинкою, полуницею, перчиками, капустою, персиками та яблуками для дітей. А скільки банок з консервованими овочами та смачним варенням ми завжди передавали дітям взимку, і вони ніколи не відмовлялися.
Останнім часом нас із чоловіком почало підводити здоров’я, син став наполягати, щоб ми вже не працювали на дачі. Потім він запропонував, що вони з дружиною оброблятимуть дачу, ми й погодилися. Але я ж не знала, що воно так обернеться. Коли наступного року в кінці літа я навідалася на дачу, то аж за серце схопилася. За садом ніхто не доглядав, а там де раніше росла городина, були самі квітники.
Виявляється, що невістка вирішила вирощувати квіти на продаж, замовила багато різних саджанців, а городину мою викопала. Мовляв, овочі з фруктами і в магазині придбати можна, а так у неї додатковий дохід. Ми всі дуже пересварилися, мені було боляче дивитися, як знищили роки нашої з чоловіком праці. Я собі зараз думаю, що краще б ми дачу продали, а за отримані кошти поїхали на відпочинок.
