У мене є старший брат Валентин. Зараз він одружений на шикарній дівчині, я б і сам не відмовився від такого щастя, ось тільки не щастить злегка в цьому. Поки вони були разом, мій брат змінився до невпізнання. Раніше він був дуже добрим та чуйним, а зараз став дуже жадібним й грубим. Ми постійно від нього чуємо:
– У вас своя сім’я, а у нас своя. Чесно кажучи, у мене з дружиною і так ледве гроші залишаються хоча б на покупку продуктів.
Але ж він чоловік, у нього є достатньо прав на те, щоб розпоряджатися їхніми грішми, як йому заманеться. Так, здебільшого дохід йде з боку дружини, але і якась частка належить Валентину.
Ми живемо в дуже маленькому селі, звідки практично неможливо виїхати в місто. Я прямо просив у брата подарувати мені якусь машину, у нього їх багато:
– Ти ж прекрасно знаєш, що мені важко виїхати на навчання з села в місто. Невже тобі не шкода мене?
А у відповідь отримую:
– Не можу, вибач. Може у тебе вийде самому купити, ти ж ніби й працюєш, мені мама говорила.
Так, працюю, але всі гроші я віддаю батькам, тому що їм не вистачає своєї зарплати.
Ще у цієї багачки є двоповерховий будинок й дача. А ще квартира, яку вона здає в оренду. Квартира, до речі, знаходиться в тому ж місті, де я вчуся. Я пропонував Валентину, щоб її здавали мені, я буду намагатися платити за проживання.
Навіть батька попросив приєднатися до цього. Але нам знову відмовили, тільки вже в грубій формі:
– Тату, ти розумієш, скільки ця оренда коштує? Мій брат не потягне. Ні, навіть не думайте про це!
Ми ще кілька разів намагалися якось домовитися, вже й з його дружиною говорили, але все марно. Було дуже прикро, що наша рідна людина змогла на стільки змінитися та не допомагати навіть з самими дрібними проблемами. Ми ж не чужі йому люди.
Згодом, ми дізналися від сватів, що в поведінці Валентина винна його дружина. Вона так йому вже погрожує, що йому страшно й зайвий крок зробити без його відома. Ось тому він і відмовляє нам у наших проханнях. Загалом, як дізналися про це, так одразу вирішили обговорити це питання з ним особисто. Так тривати не повинно. Ми не вимагаємо від нього того ж, що й він має, але хоча б іноді варто допомогти своїй рідні.
Цього разу і моєму братові не пощастило з відносинами. Він і не дуже засмутився, коли розлучався зі своєю дружиною, скоріше вона плакала, благала не йти від неї. Може наступного разу Валентину пощастить, тепер то він дуже досвідчений у справі бізнесу, відкриє свій, нам допоможе й потім, дай боже, хорошу дівчину зустріне, яка не буде його любити тільки за те, що у нього є багато грошей.