Є у мене подруга Катерина. Подружилися ми три роки тому, коли почали водити наших доньок у садочок. Вони в нас однолітки та добре ладнають.
Катерина щира та розумна жінка. Займається кондитерськими виробами на замовлення. Вона справді спеціаліст своєї справи. Ми добре подружилися та іноді бачилися сім’ями.
Чоловік Катерини Олександр є веселим та досить впертим. Ззовні, вони виглядають дуже гармонійно, справді красива пара. А от характерами…
Він її не достойний: поводить себе агресивно та дуже ревнивий, хоча сам зраджує.
У них є прекрасна донька Лоліта. Вона мила та хороша дівчинка. Добре здружилася з моєю донькою. Справді, Лоліта чемна та скромна, в гостях завжди себе поводить ввічливо.
От рік тому, Олександр пішов від сім’ї до іншої. До жінки, з якою зраджував своїй дружині, до своєї коханки. Катерина змирилася, але хотіла, щоб він хоть приділяв увагу доньці, хоть трішечки. Щоб дав їй свою батьківську любов, ласку, підтримку та захист.
Але у нього завжди не було часу. Дуже рідко спілкувався з донькою, але відразу коли приходила його коханка, він забував про Лоліту. Уваги він майже їй не приділяв. А його коханка часто кричала на Лоліту ображала.
Лоліта більше не хотіла іти до батька, адже їй було дискомфортно в цих умовах й вона не відчувала його любові. Але за те, вони добре ладнають зі своєю мамою та прекрасно справляються зі всім самі.
