Ця історія трапилася багато років тому якраз на Різдво. Багато людей вірить у дива, особливо у те, що кожна казка має право на реалізацію. В одному селі жила дуже бідна сім’я – батько, мати та маленький син. Цілий час батько та мати шукали можливостей,щоб заробити копійчину додому. Маленький Михась також не сидів без діла, він постійно допомагав батькам. То листівки розносив, то чистив взуття багачам. Якось хлопчик побачив у рекламі про розіграш однієї шоколадної фірми. У обгортці плитки шоколаду можна було виграти новий велосипед.
Михась так мріяв про велосипед, як він буде гасати від двору до двору та розносити листівки ще швидше їхнім отримувачам.
- Матусю, чи можете купити мені плитку шоколаду, я так хочу виграти велосипед, – просив хлопчик.
- Михасю, наближаються свята, а у нас знову не буде коштів. Що будемо їсти? А ще потрібно черевиків придбати. Може пізніше? – сказала мама.
Хлопчик здвигнув плечима, адже потім не буде можливості виграти велосипеда. Михась засумував, не спав кілька ночей, нишком плакав.
Це було якраз за кілька днів до Різдва. Хлопець розносив листівки як завжди після школи, щоб трохи допомогти батькам. Надворі шалено замітав сніг,було таке враження, що будинків зовсім не буде видно, а разом з тим був шалений мороз. Хлопець занурився у порваного кожуха і побрів вулицею. Аж тут нізвідки посеред шляху побачив хлопчину, який корчився від холоду.
- Привіт, як тебе звати? – спитав Михась. – Вперше бачу у нас на вулиці.
- Привіт, я – Микола. Вперше у місті, приїхав до родичів і ось заблукав, а заметіль така, що ледь розберешся – відказав хлопець.
- То ходімо я проведу тебе, – запропонував Михась.
- А тобі буде зручно? Ти ж листівки роздаєш.
- Все нормально! Головне, щоб ти не змерз.
Хлопці то поринали, то вигулькували засніженим містом. Довго говорили, розповідали про все на світі, сміялися. Михась довів Миколу до будинку. Хлопець запросив свого друга на чай з варенням. Виявилось, що родичі Миколи не бідні люди. Вони обігріли замерзлих, напоїли чаєм із солодощами.
- Михасю, дякую тобі, що допровадив Миколу. За це ось тобі невеликий різдвяний подарунок, – відповіла мама Миколи.
Справді, здивуванню хлопця не було меж, коли він побачив у руках жінки омріяну шоколадку з акцією. Михась затиснув шоколад в кишені і пішов роздавати листівки. Пізно ввечері, при світлі лампи хлопець розгорнув плитку, і яким було його здивування, коли він побачив, що виграв велосипед. Михась забігав радісно по кімнаті. Тепер він міг розвозити своїм клієнтам якнайшвидше листівки. Він гасав на своєму велосипеді від дому до дому, від вулиці до вулиці, і його життя ніби стало трохи щасливішим.
Історія, що трапилась перед Різдвом, навчила хлопця бути уважним до інших, а також милосердним,адже добро завжди віддається. Михась запам’ятав собі, наскільки великий скарб – залишатись добрим впродовж всього свого життя. Незалежно від того, який у тебе соціальний стан та можливості, варто постійно ділитися з іншими, давати їм свою увагу. Саме тоді світ стане добрішим, а наша планета буде гарячою від люблячих сердець.
