Тетяна з чоловіком давно хотіли дітей, але якось не виходило. Тільки через десять років шлюбу та відвідин лікаря вдалося завагітніти.
Згодом народилась донечка. Дитину леліяли, як кришталеву вазу. Тетяна не виходила з декрету, аж допоки дитина не пішла до школи. Вважала, що робить краще для доньки. Виховувала з неї ідеальну дитину, як їй здавалося.
У школі донька була прикладом для наслідування. Вчилася на відмінно, ні з ким не сперечалася, виконувала все, що казали учителі, ніколи не перечила однокласникам, коли ті знущалися.
Виросла слухняною дитиною, яка беззаперечно виконує усі прохання матері. Боялася щось порадити Тетяні чи заперечити.
Виховала Тетяна не особистість, а комфортну для всіх дитину. У дівчини не було друзів чи знайомих, бо мати вважала, що вони погано впливатимуть на доньку.
Після одруження донька стала рідко бачитися з матір’ю. Тетяну це дратувало, бо вона хотіла контролювати усе життя доньки.
Згодом молодята розвелись. Дівчина боялась щось заперечити чоловіку, не могла захистити себе перед іншими, принаймні словесно. Чоловіку не потрібна була така безхребетна дружина. Він хотів жити для себе, ризикувати, робити щось нове, а дружина боялася, що ж люди скажуть, як мати відреагує.
Тому чоловік знайшов собі іншу жінку, з якою підвищувався адреналін в крові. А мати почала звинувачувати у розлученні доньку, наче та не втримала чоловіка.
Так дівчина не догодила ні чоловіку, ні матері. І що їм не так?
