До цього моменту я вважав, що мої батьки взагалі не проти того, щоб в будинку жив або кіт, або собака, або ще якийсь звір. Мабуть я помилявся, наш з дружиною кіт живе у нас близько трьох років. Я його підібрав з вулиці ще кошеням, коли повертався додому. Хтось його кинув, Гектор виявився породистим котом, він мейн-кун.
Відразу ж після того, як я його приніс в наш будинок, ми взялися за його здоров’я та правильне харчування. На наступний день відвезли до ветеринарної клініки, там його обстежили, поставили потрібні уколи, дали поради з приводу їжі та відпустили додому. Він дуже спокійний, добрий та ласкавий по відношенню до людей, можна сказати, що й мухи не образить. З дітьми так само поводиться, нікого не ображає.
Коли дійшла справа до того, що моя дружина завагітніла, ми одразу про це сповістили своїх батьків. Мама й тато Насті були раді цьому, вони, до речі, абсолютно не проти такого кота в нашому будинку, навіть навпаки схвалюють це, тому що знають яка це порода. А ось мої батьки влаштували скандал з цього приводу, мовляв, не треба, щоб дитина й такий звір жили в одному будинку.
-Ти хоч уявляєш який стрес отримає немовля, коли побачить цю величезну чорну морду? – не вгавала моя мати.
-Та як ви не розумієте, Гектор абсолютно спокійний кіт, він не зашкодить нашому синові, а навпаки буде хотіти познайомитися з ним ближче, – я постійно так відповідав їй на це питання.
Як вони ще не почали цю розмову з моєю дружиною, я взагалі дивуюся, адже з них так і періщить невдоволення цією ситуацією. А якби й захотіли почати, то гірко пошкодували б тоді, вона ж вагітна в решті решт.
Протягом восьми місяців Гектор не відходив від Насті ні на крок, постійно сидів біля її животика та мурчав, ніби заздалегідь хотів дізнатися хто ж там усередині. На дев’ятий місяць моя дружина вирішила лягти в пологовий будинок на збереження, раптом що. Пологи пройшли добре, син народився абсолютно здоровим. Як тільки вона повернулася додому з дитиною, про це відразу дізналися мої батьки й тут же прилетіли до нас, щоб простежити за нашим котом.
В один із днів, коли вони у нас гостювали, все начебто було добре, Гектор лежав на своєму звичному місці, на дивані в спальні, в цій же кімнаті у нас поки стоїть ліжечко для сина, тому він постійно на очах у кота. І ось в якийсь момент я почув крик моєї мами та тихе нявкання Гектора, а потім закривання вхідних дверей. Я подумав, що це мама вийшла, а виявилося, що вона виставила кота у під’їзд, ще й закрила двері на три оберти, та поклала ключі собі в кишеню.
З того моменту я більше ніколи не захотів запрошувати своїх батьків до себе в гості. Сказав їм, щоб мати подумала про свій вчинок та батько також задумався з приводу нашого кота. Це вже край, я не потерплю такого ставлення у бік Гектора.
