Перший день у коледжі, перші знайомства. Хто б міг подумати, що в цей же день Оля познайомиться зі своєю майбутньою найкращою подругою. Дівчина приїхала у коледж раніше всієї групи, думаючи, що будуть збори всіх нових студентів. Поки вона сиділа на лавці біля їдальні, Оля почула голос:
– Доброго дня! Як у вас справи?
Чомусь дівчина подумала, що це студентка коледжу, яка на рік або два старше за неї, адже вона поводилася так, ніби вже давно знає охоронця та прибиральницю. Незнайомка попрямувала до їдальні, куди пішла й Ольга:
– А тут є з чого вибрати. Все так апетитно виглядає, — дівчина вже у всю нахвалювала кухарів коледжу.
– Спасибі, дитинко. Приємно чути. Й ти може щось вибереш, — звернулася до Олі одна з жінок.
– Так, дякую.
– Вітання. Я Тая, — студентка простягнула руку.
– А я Оля. Приємно познайомитися.
З цього моменту дівчата почали частіше зустрічатися, гуляти та більше дізнаватися один про одного. Хоч вони й вчилися на різних факультетах, але намагалися допомагати один одному чим могли.
Вони такі різні: Тая дуже весела, любить гарно одягатися та стежити за собою, завжди жартує та сміється голосніше за всіх, відкрита й добра. Оля старше на рік, більш спокійна та розсудлива, дуже обережна. Цим вони доповнюють один одного. Наприклад, коли Тая починає ну дуже голосно сміятися та поводитися абсолютно нестримано, то Оля намагається її заспокоїти, щоб не зіткнутися із неприємностями, а якщо в Олі з’являються якісь труднощі в житті, від яких їй стає дуже погано, то Тая завжди її буквально витягує з цього стану.
Коли дівчата тільки почали спілкуватися, вони довго не могли знайти один одного по дорозі до коледжу. Їздять однією й тією ж електричкою, але живуть на різних станціях, тому їм було проблематично зустрітися й спокійно разом доїхати до потрібної зупинки:
– Так, все, мені це набридло. Обміняймось номерами, так нам буде набагато простіше знайти один одного. Вже два тижні спілкуємося, а номери телефонів так і не дали один одному, — не витримавши, звернулася Тая до Олі. Після цього дівчата часто вечорами базікали на різні теми.
Можна було сказати, що їх дружба просто ідеальна, але дрібні сварки та непорозуміння все одно були. В один із днів, дівчата, як зазвичай домовилися в якому вагоні зустрінуться. Перед приїздом електрички Оля побачилася зі своєю колишньою однокласницею. Дівчата так розговорилися, що Оля зовсім забула про свою подругу, яка вже почала їй дзвонити.
Тая підсіла до Олі та почала щось дуже захоплено розповідати й дуже голосно сміятися. Ользі чомусь стало соромно перед своєю однокласницею та при ній же, грубо кажучи, заткнула свою подругу. Звичайно ж Тая на неї образилася, адже вона не вважала, що зробила щось не так. Усю дорогу вони їхали мовчки, коли однокласниця Олі вийшла на своїй зупинці, дівчина, як ні в чому не бувало, почала розмовляти з Таїсією, але та практично мовчала й намагалася не дивитися на свою співрозмовницю.
Дівчина відразу зрозуміла, що була не права, але їй не вистачило сміливості визнати свою помилку на словах. Так вони й розійшлися у коледжі по своїм парам. Протягом усього навчального дня Оля не знаходила собі місця, на перерві навіть вийшла з аудиторії у коридор, щоб ніхто не побачив її сліз. Але це помітив її хлопець та пішов за нею. Він сильно турбувався за свою дівчину й спробував дізнатися у чому справа. Оля все розповіла та сильно розплакалася, той порадив їй поговорити з Таїсією й все пояснити, щоб вирішити це дрібне непорозуміння. Дівчина погодилася, в той же день вона зателефонувала своїй подрузі та попросила спуститися до неї на перший поверх.
Розповівши все Таї, Оля знову заплакала та молила про вибачення, ніби вона когось вбила, а не зробила маленьку помилку. Звичайно подруга пробачила її, запропонувала сходити у кафе та розвіятися, вони швидко забули про це.
Був ще один випадок під час прогулянки. За тиждень до цього дня батьки Олі розмовляли з нею з приводу виїзду у Польщу, до старшої сестри. Вони хотіли її відразу ж туди відправити, навіть не дати закінчити останній рік у коледжі, але Оля відмовилася та попросила почекати з цим, тому що, як вона вважає, це великий стрес для неї, вона морально взагалі не готова прямо зараз збирати свої речі та їхати. Ще й свого хлопця примудрилася змусити нервувати з цього приводу, він теж не дуже готовий відразу кидати розпочате та виїжджати з країни.
Про це Оля розповіла Таї. Подруга була дуже шокована цією новиною:
– Так ти в цьому році будеш вже їхати?
– Звичайно ні, я відмовилася. Не можу я так одразу кинути це все.
– А чому я тільки зараз про це дізнаюся?
– Тому що довго сама над цим думала. Батьки з сестрою буквально тиснули на мене цим. Олена навіть хотіла, щоб я приїхала до Польщі на тиждень за запрошенням із поліцеальної школи. Але я також відмовилася, тому що туди поїду не на тиждень, а на місяць через карантинних умов.
Тая тільки промовчала й дівчата перейшли на іншу тему для розмови.
Минув тиждень після їх прогулянки, Тая подзвонила Олі:
– Так ти все-таки їдеш у Польщу.
– Ні. Я ж казала тобі, що не поїду. Я хочу навчання закінчити у коледжі.
– І що ти мені сказала, коли я у тебе запитала?
– Після коледжу поїду. Але це ще не точно, швидше за все я не одразу поїду. В мене потихеньку з’являються нові проблеми, які потрібно вирішити.
– А ти згадай, що ти мені сказала після цього.
– Нічого не розумію.
– Ти сказала, що нам краще припинити спілкування.
– Я такого не казала. Я сказала тобі, що ми не припинимо спілкування. І взагалі, чому ти тільки через тиждень вирішила про це все поговорити?
– Просто мені учора твій колишній сказав, що ти їдеш.
– Нікуди я не їду, заспокойся. Не варто вірити кожному слову мого колишнього. Ти знаєш який він брехун.
Ця дрібна сварка теж роз’яснилась, дівчата не хотіли сваритися, тому пообіцяли один одному, що не припинять спілкування ніколи, адже обидві дуже дорожать дружбою. Навіть, якщо вони роз’їдуться по різних країнах, все одно будуть обов’язково телефонувати та чекати до себе у гості.
