Хто б що не говорив про своїх свекрух, але про свою можу сказати тільки хороше. Вона свята людина. Моєму чоловікові дуже пощастило з мамою, хоч і батьків не обирають. Зінаїда Дмитрівна з самого дитинства підтримує своїх дітей.
Спочатку у неї народився мій чоловік, Льоня. Вона дуже чекала його, намагалася дати йому, по можливості, все. Він практично ні в чому не мав потреби, але Льоня не став розпещеним дитям, мати його все ж виховувала як потрібно, знайомила з усіма принадами життя.
Потім народився другий син, Ромка. З ним у мене стосунки просто нереальні, він для мене як рідний брат. Зінаїда Дмитрівна виростила його дуже доброю, але справедливою людиною. Рома завжди був допитливим, всьому хотів навчитися й тому донині допомагає і своєму батькові з машиною, і мамі, якщо раптом потрібно щось полагодити, і Льоні з ремонтом.
Третьою дитиною вже була дівчинка, Настя. Вона наймолодша, така тендітна та ніжна. Брати, як і мати, її дуже люблять. Господиня, хоч куди. Частенько приходить до нас з Льонею у гості, допомагає мені з приготуванням їжі, раптом що, буває й пораду дасть по якійсь страві.
Кожну свою дитину Зінаїда Дмитрівна дуже сильно любить. Оскільки, поки що тільки Льонька одружився, я єдина невістка. Мене прийняли дуже добре, ніби чекали саме мене. Свекруха ставиться до мене, як до власної дочки.
На весілля вона зі своїм чоловіком подарувала нам трикімнатну квартиру. Не знаю, звідки взято гроші, але я дуже вдячна їм. У свою ж чергу, свекруха жодного разу нічого не попросила у нас, наприклад, гроші, ні разу не дорікнула в тому, що ми їй щось винні. Але ми з Льонею все одно намагалися порадувати її яким-небудь подарунком. Днями, ось, купили їй путівку на двох за кордон. Батьки чоловіка вже давно нікуди не виїжджали, мені б дуже хотілося, щоб вони як слід відпочили та повеселилися.
