Зі мною на роботі працює чоловік, на ім’я Ігор. Ми з ним дуже добре спілкуємось, але не скажеш, що прямо найкращі друзі. Все ж під час перерви обідаємо разом. Мій колега дуже гарно й дорого вдягається, я ніколи не міг зрозуміти як це йому вдається, адже він такий же сім’янин, також є дитина, але я не можу дозволити собі купувати якийсь дорогий одяг.
Тому на одному із таких обідів ми говорили саме на цю тему. Ігор розповідав, що коли отримає зарплату, то купить собі дуже дорогі парфуми, про які мріяв так давно.
– Чуєш Ігорю, а де ти такі гроші береш, якщо не секрет. У мене зарплати ледве вистачає квартиру оплатити й дитину одягнути, а ти парфуми купуєш, які коштують як пів зарплати, — розгублено спитав я.
– Ми з дружиною за квартиру порівно платимо за їжу також, а сина вона за свої кошти вдягає. Нещодавно вона позичала у мене три тисячі, тому віддасть і я трохи докладу, і зможу купити парфуми, ще й гроші залишаться.
– Тобто у вас не спільний бюджет?
– Ні звичайно, хто скільки заробляє, той стільки й отримує.
Сказати, що я був шокований, нічого не сказати. Позичати гроші власній дружині, не давати нічого на одяг синові та ще й за квартиру скидатись, це якийсь жах. Як так можна взагалі? Хіба це чоловічі вчинки? Я ж навпаки намагаюсь жінці й дитині віддати все, а собі нічого не лишаю.
– У твоєї дружини напевно зарплатня велика, якщо вона може собі дозволити й дитину забезпечувати, і на себе якісь кошти залишити, адже це жінки, їм багато потрібно на догляд, – злісно сказав я.
– Та ні! Вона зовсім не така! Косметикою майже не користується, на манікюри не ходить. Економна вона у мене, собі нічого не купує, усе в сім‘ю. Вдома завжди чисто, прибрано, їсти зготує!
– А ти чого ж так не можеш? Можливо дружині важко одній усе тягнути?
– Та вона вже звикла, а я не можу на собі економити.
Звичайно це не моя справа, але я вважаю, що це зовсім не правильно, мені шкода цю жінку, адже вона напевно так втомлюється гроші заробляти, за будинком та дитиною доглядати. Жах! Але це його життя, тому лізти у нього не буду.
