Давно, 20 років тому, я зі своїми друзями поїхали в інше місто, щоб відпочити. Одного затишного вечора ми прогулювалися набережною, в один момент до мене підійшла дівчина з метою познайомитися. Безстрашна.
А я в той момент був ще тим негідником, от і послав її куди подалі. Вона пішла, а я посміявся з друзями з цієї ситуації, та й забув.
Пройшло ще 4 роки, тобто 16 років тому. Я працюю на будівництві без вихідних, а інколи і в нічну зміну. Щодня на роботу добираюся одним і тим же ж маршрутним таксі. І от вже тиждень споглядаю, як на моєму місці спить дівчина.
І кожного дня я нервую та валюся з ніг від втоми. Але нічого зробити не можу, не буду ж я її виганяти.
Пройшов рік, мені дали підвищення. Тепер потрібно було з’їздити в нове місто та показатися новому начальству. Проводжала на вокзал мене моя сестра.
Ми з нею бачимося дуже рідко, тому і заговорилися. Як раптом у мене з вереском влітає дівчина, ледь не збиває з ніг. Хотів вже почати вичитувати її, але зрозумів, що часу залишилося небагато, навіть не встиг нормально попрощатися із сестрою.
Біжу із тією дівчиною до потяга, ледве встигаємо заскочити. Випадково, через хвилювання, плутаю своє місце та сідаю на чуже, провідниця проводить мене назад, хоча вагон був майже пустим. Сідаю, і бачу ту дівчину, яка пронеслася в мене, немов метеор.
Я був знервованим, дістав кросворд. Трапилося дивне запитання, я не міг відповісти, а юна леді помітила, що я збентежився, запропонувала свою допомогу. От так ми всю дорогу проговорили із нею, обмінялися номерами.
Вона вийшла на своїй станції, а я поїхав далі. Через тиждень, коли повернувся додому, наважився їй зателефонувати, а через два місяці вона приїхала до мене зі своїми речами. А через три місяці я зробив їй пропозицію.
Через півроку після весілля ми всі разом сиділи у компанії друзів та розповідали один одному недолугі історії. От моя жінка і вирішила розповісти про спробу знайомства із хлопцем біля набережної.
Я із подивом дивлюся на неї та перепитую: «Ти була одягнена у блакитне коротке плаття, дотепні жовті кросівки, а на плечі мала чорну сумку? Це все було біля арки на набережній?» Вона у шоці відповідає, що так.
Вже зрозуміло, що саме цю дівчину я тоді послав. І як виявилося, що у маршрутному таксі також була вона, у неї був захист диплому та сесія, тому вона і засипала по дорозі до університету.
Виходить, що життя неодноразово зводило нас разом. То в одне і те ж місто відправить, то в один автобус. Жінка досі з усмішкою згадує те, як дотепно покепкувала над нами доля.
