У нас в гуртожитку все строго. Провести в кімнату гостя, це майже не можливо. Хіба ти перебуваєш в особливо близьких стосунках з вахтерами: носиш їм шоколадки та ведеш годинами «світські» бесіди ні про що. На стражі порядку чатують баба Маша та баба Галя. Вони змінюють одна одну щотижня.
Наближалось моє день народження. Більшість подруг живуть в гуртожитку, але одна – Таня, місцева дівчинка, проте я хотіла, щоб вона була присутньою на моєму маленькому святі. Ні до одної з когорт населення гуртожитку, що мають «зв’язки» з вахтерами, я не належу, тому довелось хитрувати. Я взяла перепустку моєї сусідки (вони більш схожі), скинула її через вікно та кивнула, аби та заходила.
-Ти новенька? – запідозрила щось жінка.
-Так, поселилась лише сьогодні вранці, – не розгубилась подруга.
–Перепустка є?
-Так, показати? – впевнено спитала дівчина, і тикнула папірець через скло. Вахтер кілька разів переводила погляд з документа на дівчину.
-Якась ти тут не така…
-Це я перед навчанням зачіску змінила, всі кажуть, що не схожа на себе стала.
-Ну, добре, проходь.
Акторський талант, на п’ятірку. Чи доводилось Вам бувати в таких ситуаціях?
