В нашому селі, в центрі є велика пуста площа. Ми її називаємо стадіоном, адже діти там грають у футбол, волейбол та інші спортивні ігри, а для найменших там нещодавно спорудили каруселі. Стадіон межує з великим садом. За садком стоїть невеличка стара хатина. Туди приїздить жінка – на дачу. Вона вкрай непривітна. Майже ні з ким з села вона не спілкується, кілька разів її помічали за тим, як вона сварилась на дітей, які начебто крадуть плоди. Та діти бігають в сад не тому, площа на якій ростуть дерева, не загороджена, туди часто потрапляють м’ячі чи воланчики.
Марина та Левко грали в якусь гру на стадіоні. Раптом до них підійшла односельчанка:
-Діточки, рідні мої, я загубила ланцюжок в садку, вже пів години його шукаю, але зір вже підводить, тому не можу знайти прикрасу.
Тітка Оксана поливала квіти на дачі в посуху, а додому ходила через чад. За таку послугу хазяйка давала жінці щоосені ящик яблук. Це була одна з тих небагатьох вибраних, що товаришувала з приїжджою.
Діти добре знали тітку, вона жила по сусідству з ними. Залишивши забаву брат з сестрою взялись за пошуки. Вони обійшли кожен метр, але ланцюжка не було. За той час, незрозуміло звідки з’явилася власниця будинку.
-Ах Ви, малі злодюжки, ось я вас і спіймала. Знову прийшли мене обчищати, ану зізнавайтесь, що ви тут їли? Суниці? Полуниці, а може знайшли кілька кущиків чорниць, які я посадила минулої осені? Вивертайте кишені, мерщій!
Діти були спантеличені, вони нічого тут не брали. Мати говорить їм про це кожного разу, коли вони збираються гратись на стадіоні. Вони намагались заперечити те, про що говорила власниця, поглядом шукали тітку Оксану, але її ніде не було.
Жінці було заборонено приводити в сад будь-кого. Тому тільки вона побачила ту картину, швидко втекла.
Хазяйка не збиралась зупинятися. Коли вона зрозуміла, що діти на відріз відмовляються від її слів, вирішила застосувати важку артилерію – схопила малих за футболки і потягнула їх до матері.
Мама Левка та Марини саме розвішувала білизну сушитись після прання. Побачивши злу жінку, що наближалась – запанікувала. Власниця саду в яскравих фарбах описала, як діти крали фрукти, хоч насправді того не бачила. Мати виписала прочухана дітлахам.
Коли розлючена постать вдоволилась результатом і зникла, Марина та Левко розповіли, як все було насправді.
-Ніколи, чуєте мене, ні за яких обставин не йдіть в той сад, нехай що б там не опинилося. Краще я куплю вам навий м’яч, ніж буду знову таке слухати.
