Діти ростуть швидко. От і моїй донечці Каріні нещодавно виповнилось 15. Хоча наче лише вчора збирала її до дитячого садочка.
Донька захотіла на день народження фотоапарат, оскільки їй подобається робити фото. Ціна виявилась надто значною для нашої сім’ї, тому вирішили платити 50 на 50. Половину я з чоловіком, іншу – донька сама.
Через кілька днів донечка повідомила, що роздаватиме листівки недалеко від дому. Непогана робота як для підлітка, та ще й від батьків недалеко у разі чого. Пропрацювала вона там тиждень і пішла. Роздавати довелось багато, незалежно від погоди на вулиці, а платили всього 20 гривень за годину. Багато годин на день не було, бо відвідувала школу, треба було виконувати домашнє завдання. Одним словом, звільнилась та розмістила резюме на місцевому сайті з пошуку роботи.
Сталося це на вкінці травня. У цей час Каріна закінчила школу. Почались канікули, тому вільного часу було багато. Почала активно шукати роботу на весь день, але мало хто хотів брати дівчинку-підлітка, бо відповідальність перед законом за неповнолітню, працевлаштовувати офіційно треба.
Через кілька днів доньці зателефонували із пропозицією роботи. У продуктовий магазин потрібен був помічник продавця. Викладати товар на вітрини, набирати покупцям що треба, слідкувати за чистотою. Загалом нескладна робота для дитини.
Спочатку було стажування. Донька лише набирала овочі та фрукти покупцям та відносила їх до каси. Працювала з 10 ранку до 15:00 за 80 гривень за день. Небагато, зате робота у приміщення. Не страшний ні дощ, ні інші погодні аномалії.
За перші три дні отримувала оплату вкінці зміни. За тиждень стажування мало б закінчитися. Доньці пообіцяли платити по 180 грн за зміну за умови повної оплати за всю роботу через два тижні.
Після цього почалось найцікавіше. Каріну змушували розвантажувати нелегкі ящики із продуктами та заносити їх до магазину, при тому, що продавці просто сиділи без роботи та слідкували. Тричі на день потрібно було проводити вологе прибирання. Згодом почались нарікання з боку продавців на її роботу: то набрала несвіжих овочів (одну штуку можна було не помітити у цілому ящику), то фрукти не товарного вигляду, бо були притиснуті до країв ящика.
Донька просто не встигала одночасно слідкувати за усім, а продавці навіть не намагалися допомагати, хоча мали б це робити.
Отримувала дівчина за усе те, у чому не була винна. Через два тижні, коли настав час оплати, продавці просто накричали на неї за неякісно виконану роботу. Сказали, що платити не збираються. І нічого вона їм не зробить, адже офіційно не була працівником магазину.
Розповіла про це донька через кілька днів після інциденту.
Я одразу ж зібралась йти до магазину та вимагати пояснень від продавців і оплату праці. Адже донька кожного дня сумлінно виконувала свою роботу, не запізнювалась. Та Каріна просила не робити цього, бо вже доросла і якось сама розбереться.
Як вважаєте, варто звернутися до власника магазину та до юриста?
