Я щаслива дружина. Ми з чоловіком живемо у невеликому п’ятиповерховому будинку. Через це, всі жителі між собою знайомі. У нас є дитина, Тетяночка. Їй всього шість місяців. Щодня ми виходимо з нею гуляти. Наприкінці прогулянки доня гарно спить, тому, щоб її не тривожити, я сиджу на лавочці під будинком, до того часу, поки вона не прокинеться.
То ж під час однієї з таких посиденьок, я стала ненавмисним слухачем бесіди між двома дівчатами. Одна з них живе просто над нами. Ілоні двадцять вісім років. Вона була одружена, але вже встигла розлучитися. Зараз живе сама. Інколи її проводжають кавалери, але довго не затримуються. Власне, дівчина доволі непогана, симпатична. Якось вона розповідала, що знайшла гарну роботу за спеціальністю. Кілька місяців тому дівчина завела собі кота. Не знаю, що вона з ним робить, але буває він несамовито кричить вночі.
Ото ж що до діалогу. До Ілони прийшла подруга – Карина. Вона часто до неї заходить. Чому вони розмовляли на дворі – не знаю, погода, мабуть, була дуже гарною, на відмінну від попереднього тижня. Дівчина жалілась на свого хлопця. Розповідала, що він жадібний, не робить їй бажаних подарунків.
-Я вже сотню разів натякала йому на браслет в ювелірному магазині, а він нуль реакції, уявляєш! Може не розуміє, а може прикидається. Ще перед цим хотіла сукню, яку ми з тобою вибрали, а він приніс мені таку ж, але дешеву підробку. Я що повинна в такому лахмітті ходити?! Вчора взагалі вивів мене з рівноваги, викинув усі мої запаси чіпсів та кока-коли, каже «Від тої хімії твій гастрит знову загостриться». Іч, правильний який.
-Давно тобі казала, кидати його треба та тікати чим дальше.
Якщо чесно, то це мене насмішило. Додуматись тільки, просити поради в стосунках, у людини, яка сама не може їх побудувати. Це наче піти до будівельника, і просити його ремонтувати машину. Не розумію такої логіки. Чому вона не порадиться з матір’ю, ця людина точно порадить краще. Та й прослухавши ще частину діалогу я зрозуміла, що насправді тому хлопцю потрібно тікати, бо судячи з його вчинків, така мадам точно його не варта. На щастя, доня прокинулась і ми пішли додому, а то ще б п’ять хвилин і я точно втрутилася б в цю розмову.
