Тато помеr після народження мого братика. І мама ростила нас сама. Мене, старшу сестру, і мого братика. Але все ж таки, більше нас доглядав дідусь, який до цього усього, ще й забезпечував нас матеріально. І жили ми усі у квартирі батька. Для мене було лише 16, коли помеr мій дідусь і в спадок мені дістався його будинок. Мама ж хотіла, що будинок був для неї. Після цього, старша сестра переїхала до іншої країни. А моя мама не зраділа, що тепер це мій будинок.
Я впевнений, що вона точно щось хотіла зробити з цим домом. І вона поставила мене перед вибором – або я переписую будинок на неї, або йду геть. Я вирішив, що якщо я зараз перепишу, то де я буду жити у подальшому житті разом з сім’єю? І я пішов. Вдома залишилася мама і братик.
Пізніше я познайомився з Анджелою. Ми розписалися. Але грошей у нас практично не було. І спочатку ми жили у маленькій квартирі разом з її батьками, але згодом я зміг влаштуватися на роботу. Мама взагалі перестала зі мною підтримувати спілкування. Навіть з днем народження не вітала. А я хотів хоча б декілька ласкавих слів почути від неї. Через 4 роки мама сама знайшла мене. Вона розказала, що брат мій одружився. І подав в суд, щоб відібрати будинок, і вона попросила мене про поміч, звичайно я погодився.
Ми виграли суд. Для брата довелося жити разом з батьками дружини, а я нарешті зміг знову жити у будинку який залишив мені дідусь, маму також до себе забрав.
Потім мама знайшла собі чоловіка і тепер живе з ним. Вона не разу не допомогла нам, та що там, для дітей геть цукерок ніколи не купила, і до того всього, каже що тепер це її дім. Інколи той чоловік виганяє її, і мені доводиться забирати її до себе. Я ж мамі не відмовлю, а для самого не приємно.
Адже я ніколи навіть слова поганого їй не сказав, а дід сам на мене будинок переписав.
Це була його воля. Тепер я не знаю, чи зможе у нас бути з мамою все як колись. Вона часто ображається, ігнорує мене, переводить тему розмов. Я відчуваю, що вона постійно тепер буде з нами, і це мій єдиний страх. На цей момент мені 30, вона моя мама, і я просто не можу її вигнати, як вона колись мене.
