Закінчив я школу у місті Івано-Франківськ та почав навчатися в університеті у Львові, мені дуже подобалося це місто. Додому я приїздив один раз на місяць та на свята.
Одного разу, коли я був уже на другому курсі, я познайомився з надзвичайною дівчиною.
Марта була харизматичною, милосердна та трішки вперта. Мені подобалося у ній все: її доброта, щира усмішка, хвилясте й світле волосся та голубі, великі очі.
Ми були разом завжди, підтримували одне одного, раділи життю, ділилися переживання, подорожували разом, дізнавалися та цікавилися новими заняттями, відкривали одне в одному нові риси та нові захоплення. З нею я був собою та відчував себе найщасливішою людиною у світі.
Вона завжди казали, що у неї теж є великі почуття до мене, що я є всім для неї. Я відчував її любов, турботу. Вона завжди показувала свої почуття та проявляла їх, вона була відкритою та дуже щирою.
Весною, двадцять шостого квітня я організував нам красиве побачення, щоб зробити пропозицію. Я підготував для неї квест по місті, вона йшла мені на зустріч, а на шляху її чекали різні сюрпризи від незнайомців, багато квітів, пісня яку я написав саме для неї та інші приємні сюрпризи. Потім, ми провели час разом і вночі під зоряним небом, я наважився зробити їй пропозицію руки та серця.
Я побачив радість у її очах, але вона сказала що подумає. Я не образився, оскільки розумів, що це дуже відповідальне рішення та його не так легко прийняти. Я провів її та ми попрощалися.
Після цього ми більше не бачилися. Вона зникла, завжди мене уникала, не відповідала на дзвінки та повідомлення. А коли бачила мене, старалася не стикатися мною. Я чекав під її дверима, запитував в чому причина. Я не міг зрозуміти та більше ми не спілкувалися.
Згодом, від наших знайомих я дізнався, що у неї є хтось інший. На жаль, не завжди наші почуття взаємні. Але, я думаю що на кожного знайдеться та людина, з якою він буде по-справжньому щасливий та це буде взаємно.
Зараз, уже пройшло два роки після нашої останньої зустрічі та я сьогодні її випадково зустрів у одному кафе. Вона була з подругою та свою дочкою. Мені стало цікаво:”Як вона?”. Я підійшов, ми поговорили. У неї все добре, є маленька однорічна донечка та коханий чоловік, вона переїхала в інше місто, але інколи приїжджає до батьків та подруг. Я радий, що вона живе у гармонії зі своєю сім’єю. Ми добре поговорили та попрощалися, вона залишилася такою ж чудовою дівчиною.
